Анотаційну дошку Ігорю Лудчаку відкрили в селі Угорники Івано-Франківської громади. Пам’ятний знак розташований на фасаді спеціальної школи, вихованцем якої був полеглий воїн, повідомляє Оper-info.
Читайте: «Пацієнти стають у чергу». У Надвірнянській лікарні уже рік успішно реабілітують військових
Він не просто тут навчався, він тут жив, тут проходили його найкращі дитячі роки. Кажуть, що війна забирає найкращих. І це дійсно так. Він був одним із кращих учнів нашого закладу, – каже директор школи Наталія Гаврилюк. – Завжди добрий, завжди всім допомагав, у нього були дуже великі плани. В нього ще молодші брати, які знаходяться у спеціальному закладі. Він оформляв документи на їхню опіку, хотів їх забрати, щоб вони були поруч з ним. Хотів одружитися. І нам було б набагато краще зустрітися всім на його весіллі. Але, на жаль, не судилося. Він народився, як ми всі, простою людиною, а загинув, як Герой. Ми маємо пам’ятати, що, дякуючи таким людям, ми з вами кожного ранку просинаємось, маємо змогу навчатися, відпочити і працювати далі. Бо доки живе наша пам’ять – доти вони будуть жити разом з нами.
Зі сльозами на очах і вдячністю пригадує Ігоря брат Василь.
Дякую директорці школи, що виховала й випустила в доросле життя такого мужнього чоловіка. Для мене він був братом, для когось побратимом, вуйком, кумом, племінником, сином. Ігор був хорошою людиною і хорошим братом. Дякую всім, хто прийшов сьогодні віддати йому шану, – каже Василь Лудчак.
Хлопчина зі щирою посмішкою – так згадує Ігоря вихователька Мирослава Андрейчук. Каже, коли б не спитала, завжди у нього все було гаразд.
Працьовитий, добрий, справжній друг, який вмів тримати слово і брати відповідальність на себе. Твоєю долею було стати Героєм. Героєм, про якого ми розповідатимемо цим дітям. Ти віддав своє юне життя, щоб у стінах рідної школи продовжував дзвеніти дзвоник. Щоб педагоги, які вчили і виховували тебе, продовжували виховувати інших діток, які цього потребують. Щиро дякуємо тобі за подвиг і низько схиляємо голови перед світлою твоєю пам’яттю, – говорить Мирослава Андрейчук.
Старший сержант Ігор Лудчак служив у 50 полку імені Семена Височана Національної гвардії України. Почав службу як строковик, а далі вже підписав контракт. Повномасштабне вторгнення ворогів зустрів уже військовим.
Мав гарну фізичну підготовку, морально-психологічний стан, завдячуючи цій школі-інтернату. Адже на той час в нього батьків не було, виховувався він у школі. Прийшов до нас спокійний, гарний, впевнений у собі, мотивований, виконував всі накази беззаперечно й одним із перших став на захист нашої держави. На жаль, втратили одного з кращих наших військовослужбовців. Вічна йому пам’ять, – каже заступник командира частини, підполковник НГУ Юрій Павловський.
Мав гарну фізичну підготовку, морально-психологічний стан, завдячуючи цій школі-інтернату. Адже на той час в нього батьків не було, виховувався він у школі. Прийшов до нас спокійний, гарний, впевнений у собі, мотивований, виконував всі накази беззаперечно й одним із перших став на захист нашої держави. На жаль, втратили одного з кращих наших військовослужбовців. Вічна йому пам’ять, – каже заступник командира частини, підполковник НГУ Юрій Павловський.
Ігор загинув під час обстрілу артилерії противника, рятуючи побратима. Це сталося поблизу села Шипилівка Луганської області.
На жаль, ще одну дошку відкрили нашому Герою посмертно. Ігор виховувався в школі-інтернаті і після її закінчення одразу підписав контракт із Нацгвардією. Добровільно пішов воювати, хоч міг цього не робити. Але завдяки Ігорю і тисячам таких хлопців, ми маємо український тил. Ігор загинув у Серебрянських лісах, де загинуло дуже багато іванофранківців. Вічна пам’ять усім Героям. Ми докладемо всіх зусиль, щоб пам’ять була збережена не тільки в анотаційних дошках, фільмах, турнірах пам’яті. Пам’ятаймо, робімо все, щоб їхня пам’ять була збережена у віках, – підсумував міський голова Руслан Марцінків.
Comments are closed.