“Днями наш син, якому трохи більше трьох років, коли одягався, сказав, що у нього немає часу. Тобто, натякнув, аби ми допомогли йому швидше завершити цю рутину, бо в нього є цікавіші справи. Через кілька днів усвідомили: малий просто повторює те, що чує від батьків”, – пише Максим Карпаш.

“Вперше, коли полетів, – це не передати словами, – із захватом розказує Дирів. – От, якщо вам колись снилося, що ви літаєте, то десь схожі відчуття. В дельтаплані ти лежиш головою вперед і тіло пілота, як у птаха, ширяє в небі”.

За словами Соломії, люди часто не розуміють, навіщо дівчата займаються «чоловічим видом спорту». Однак завжди є ті, хто підтримує та допомагає.

Англійський філолог в ПНУ або технар в “Нафті” – це не єдиний шлях. Ми розглянули спеціальності, які можуть стати альтернативою заїждженим варіантам.

У своїй книзі «Етюди старого Станиславова» Михайло Головатий написав, що у 1939 році в місті було 10 п’ятиповерхових будинків. Але адреси не уточнив. Тож спробуємо розібратися самостійно

М’ята – наскрізна тема усього проєкту. Як пояснює авторка, вона пробивається у слові паМ’ЯТАТи, її запах та смак – невід’ємний спогад з Алчевська, де все й почалося.

Напередодні Дня захисту дітей його якась невідома особа (спершу збиралися написати – жінка, потім – людина, але зупинилися таки на особі) викинула на смітник дитину

1 червня в Україні відзначатимуть міжнародний День захисту дітей. У Франківську запланували купу розважальних заходів. І все це добре, втім, про захист прав дітей не йдеться. А говорити про це треба, і то не лише раз на рік

Досвідчені реконструктори слідкують за деталями. Аби все чітко відповідало тому, який одяг носили в ті чи інші роки – аж до швів.

“Репортер” вирішив дослідити античні руїни і «бавовняні замки» неподалік Егейського моря, а потім відправився в центр країни – загадкову Каппадокію. Не спинив ані вірус, ані карантин.

Пекарня – це продовження творчої майстерні для дітей із синдромом Дауна. Там вони спільно з асистентами власноруч створюють різні вироби. Потім продають їх на ярмарках, а зароблені кошти витрачають на потреби спільноти.

Cто років тому Галицька мало нагадувала теперішню вулицю. Над проїжджою частиною не було тролейбусних ліній, а замість радянських хрущовок стояли маленькі одноповерхові будиночки

«Раз прийшов якийсь хлопець і питає, мовляв, чи ми не могли б зупинити колесо на деякий час, коли він буде на вершечку, – пригадує Марія Триобчук. – Ми здивувалися, а потім він пояснив, що хоче освідчитися своїй дівчині. Зупинили».

Окрім комунальних, у Франківську є приватні садочки, які приходять на допомогу, хоч і за гроші. Як дитина проведе літо – вибір за батьками.

З Прикарпаття до програми потрапив лише один об’єкт. Тут запланували зробити виставкову залу, кафетерій, оглядовий майданчик. Кошторис – 40 млн грн.