Українці спиваються, і з кожним роком все більше – про це заявляє і Всесвітня організація охорони здоров’я, яка віддала нашій країні п’яте місце у світі за кількістю вживання алкоголю на душу населення. Яка заслуга у цьому прикарпатців та хто з нас у групі ризику – в розмові із завідуючою відділенням обласного наркодиспансеру Дарією Дмитерко.
 |
— Пані Даріє, у порівнянні з іншими областями у нас п’ють більше чи менше?
— Скажемо так, у 2010 році на Прикарпатті середній показник залежних від алкоголю (розраховується на сто тисяч населення) становив – 1390. А по Україні – 1326. Я б сказала, що ми десь посередині. Але варто пам’ятати, статистика – це тільки ті люди, про яких знають наркологи.
— Цифри ростуть?
— Так, якщо у 2008 році в області нараховувалося 18 525 залежних від алкоголю, то у 2010-му – вже 19 155.
— А по районах можете?
— Безумовний лідер – Верховинський район. Там середній показник 3271. Друге місце за Городенківським – 2177, і третє за Рогатинським – 1475.
— Ви кожного дня спілкуєтеся з людьми, які лікуються від алкоголізму. Як вони втрапили у залежність?
— Причини дуже різні. По-перше, алкоголізм – це соціальне захворювання. Не можна не враховувати загальний стан у державі, всі кризові ситуації: нестачу грошей, безробіття і так далі. Людина, яка пробувала спиртне і знає, що на якийсь час ним можна забутися, коли стає погано, старається так полегшити свій стан. Для прикладу, заробітчани – повернулися з роботи, зібралися двоє чи троє, сіли, випили, позгадували минуле. Якщо так зо дня на день, то організм втягується. Нині у нас лікується хлопчина, який з 14 років їздив на заробітки з дорослими бригадами. Виявилося, старші чоловіки посилали його за пляшкою і знайшовся хтось не дуже мудрий, хто сказав – та випий трохи, нічого тобі не буде…
— А багаті та успішні?
— І такі є. Навіть багато. Шукають нових вражень. От золота молодь – змішати алкоголь і наркотик, ану що буде далі?
— Далі буде жах. Як щодо професій?
— Офіціантки, буфетниці, кухарки. Жіночі колективи, де завжди є спиртне та закуска. Закінчили зміну, можна і посвяткувати. Сьогодні це і офісні працівники – «білі комірці»: організовують якісь ланчі, вечірки, виїзди на природу тощо.
— Ще хто?
— Взагалі, немає якоїсь групи населення, яка була б благополучна у плані алкоголізації. Є й такі, яких онуки приводять. От бабуся, все життя не пила, живе у селі сама. Щось там сусідці помагає, а ввечері вони збираються за пляшкою. А коли приїздять діти на свята, то святкувати нема з ким.
— Молодь обирає слабоалкоголку…
— … пиво, і це дуже небезпечно. Бо старші вважають, випила дитина горілки – страшно, а пиво – ні. Випив пляшечку, і що тут такого? Але дуже швидко наростають об’єми, й до першої пляшечки приєднується друга. А ще полюбляють газовані слабоалкогольні напої – чогось більш токсичного важко придумати. У нас взагалі були такі ситуації, коли діти після «пари банок» потрапляли в лікарню з величезним тиском, з тахікардією.
— Яким був ваш наймолодший пацієнт?
— Звертався по консультацію і 16-ти річний з тяжким сформованим алкоголізмом. Мама була на заробітках, тато теж, дитину лишили з дідусем і бабусею. Почалося з того, що у дворі хлопці пили пиво та запрошували його. І коли мама повернулася та почала приводити його в норму, то побачила, що він перестав спати, трясуться руки, обливається потом. У 16 років це вже була друга стадія алкоголізму.
— Окрім заробітчанства, які ще бачите причини дитячого алкоголізму?
— Сьогодні нема тих відносин між батьками і дітьми, що були колись. Є багато родичів, які намагаються закривати очі на ті моменти, на які їхні батьки свого часу очі точно не закривали. Ще років 10-15 тому не було прийнятно, аби школяр не ночував вдома, а батьки не цікавилися чому. Зараз цього повно. Свіжий випадок – на днях у хлопця виявили наркотики у сечі, а мама не вважає, що сталося щось аномальне, мовляв, його однолітки теж так роблять.
— Пацієнти сильно помолодшали?
— Коли була студенткою, то як у наркодиспансері був випадок білої гарячки, то зверталися всі групи з медуніверситету, щоб подивитись. Це було не так часто і вік – 45-50 років. Нині вже у 19-20-річних бачимо і судомні напади, і білу гарячку.
— Як відрізнити алкозалежного від «любителя»?
— Якщо людина стає байдужішою, не цікавиться дитиною, матеріальним становищем сім`ї, роботою. Міняється круг спілкування – скажімо, з’явилися нові друзі, з яким проводиться більше часу і має все більше нагод випити. Якщо наростає частота прийому спиртного.
— Але й не кожен піде до нарколога?
— Люди думають, що ще не встигнеш прийти в наркодиспансер, а про це знатиме все село. Але інформація про лікування хворого конфіденційна. Працює і анонімний кабінет – навіть рідні можуть прийти на консультацію. Що, до речі, часто буває: жінка йде до кабінету, а чоловік, який п’є, чекає на вулиці. Боїться переступити поріг, бо це встидно. А пити не соромно, валятися п’яним не встидно?
— Як щодо народних методів?
— Є народні цілителі, що знають трави, які посилюють блювотний рефлекс. Але при тих алкоголізмах, які ми маємо, воно може помогти хіба після лікування. А перед ним, то просто трата часу і грошей. По-друге, у нас є дуже багато людей, які попадаються на гачок реклами. Пам’ятний випадок – одній жінці в якості ліків від алкоголізму продали якийсь клей, етикетка написана не по-нашому, сказали пити по чайній ложці в день. Випив її син, і в нього почалася шлункова кровотеча, в лікарні встановили важкий ерозивний гастрит. Люди просто втратили совість, і часто спекулюють на цій проблемі.
