Соціальні мережі породили новий вимір демократії. Тепер «принижені та ображені» провінціали мають усі необхідні інструменти для фронтальної маніфестації. А хтось скаже: для фронтальної помсти, пише Єшкілєв.

“Учорашні найзліші вороги сядуть разом пити пиво й розповідати політичні анекдоти. Штабні з різних блоків зустрінуться на днюхах спільних коханок, сльозливо обнімуться та заспівають”, – пише Єшкілєв.

Суспільство ласкавих теляток не хоче бачити правди. Правда лізе йому ввічі, а воно відвертається й далі собі думає, що «якось буде», що обійдеться. Що Бозя зглянеться й диво станеться.

А Довган відповість: Як я хотів зібрати всіх докупи і прихилити неба кожному, хто не на небесах! А кинув пити – й стало все до дупи…

“Один із моїх приятелів переконаний, що істину восьмого дня від людей приховують. Що тиждень навмисно переробили з восьмиденного на семиденний, щоби посіяти в людстві зневіру”, – пише Єшкілєв.

“Я іноді фантазую, як склалася б доля моїх предків, якби не та клята моровиця. Може, моїй бабці Євгенії не довелося б іти в наймички до німця-фермера. Може, її брати Олександр і Костянтин не згинули б у вирі світових війн…”

Конференц-зал у Палаці Маргошеса (котрий тепер Дім Вчених) вмістив для дискусії ледь не всіх тоді сущих в Україні практикуючих постмодерністів. Й серед них був 33-річний Олександр Ройтбурд

У дискусії, що виникла навколо колонки про повзучу революцію невдах, один з її учасників припустив: «Диктатура посередності небезпечніша за всі тоталітаризми, разом узяті».

“Рано чи пізно вони мали вийти на велику громадську сцену – ті, що вірять в екстрасенсів й не вірять у те, що люди побували на Місяці”, – пише Єшкілєв.

Над старою франківською кам’яницею збудували башточку, колись там була невеличка вежа, потім вона згоріла. Народ любить, коли над спорудою щось стирчить.

Декада, що йде за зимовим сонцестоянням – найкращий час для гадань. Та й кольори у свині небуденні – золото і залізо, кольори деспотів та імперій.

Якщо в мистецтві запровадити диктатуру, то придворні пануватимуть над незалежними, угодовці над новаторами та врешті-решт усе виродиться у недоречну монументальність і пафосний несмак.

Коли ви зустрічаєте людину, що прагне радикально змінити існуючий порядок речей, будьте певні – перед вами чудовисько. Монстр, що маскує свою ненависть до світу радикальними ідеями або всеохоплюючим цинізмом.

Кожної миті з порожнечі може висунутися таємнича рука й накреслити на стіні щось пророче. Адже у фарра є ще одна особливість. Його можна втратити.

Зрештою, війна є одним з тих регулярних станів, в яких звично та зручно перебувати сущому. Ми народилися у війнах, ми в них і помремо.