Володимир Єшкілєв У Галичині віддавна є традиція дрібного виробничого саботажу. Його здійснюють під гаслом: «Тишком-нишком нацюняємо начальникові до кишені». Одна знайома менед­жерка, стаж роботи якої вимірюється не одним десятиліттям, досі дивується, чому це підлеглі (які не є її ворогами) не можуть прожити дня, не саботуючи її розпоряджень. При тому вони шкодять не лише начальниці, а й собі. І добре це розуміють. Та все одно з дивною впертістю займаються підкладанням під бізнес, від якого залежить їхній добробут, дрібних капосних «свинок».

Володимир Єшкілєв Ми — діти спотвореного світу. Ми живемо вже після планетарного «бунту народних мас», що привів до вершин влади не кухарок з пролетаріями, як передбачалося, а великих спекулянтів. Наші часи космічно далекі від моральних та станових координат лицарської епохи та, навіть, від куртуазної доби європейського дворянства. Пересічна моральність сучасників не дозволяє витягти негідника на суд честі. Наші наклепники невразливі. Наші хами нелякані і розквітлі. Наші багатії знають ціну нашим суддям. Наші політики виправдовуються словами і вчинками дешевих утриманок. Нам вже важко уявити, що після проголошення свободи слова у Франції в 1831 році тільки між журналістами за чотири роки відбулося 180 дуелей. І ще багато поколінь пройде, перш ніж знову серця багатьох відчують сталеву прохолоду цих слів: car l’honneur n’est pas moins sacre que les lois gouvernementales — «… адже честь не менш священна, аніж урядові постанови».

Володимир Єшкілєв Великий популяризатор традиційної мексиканської магії Карлос Кастанеда першим оспівав дрібних тиранів, які переслідують людину не у масштабі держави чи краю, а на тому побутовому рівні, де пересічні люди звикли реалізовувати свої нездійснені мрії. Мільйони нереалізованих наполеончиків та адольфиків влаштовують тюрми і концтабори за місцем мешкання, а на ув’язнених перетворюють своїх рідних і решту нещасних, котрі потрапляють до них у залежність.

Володимир Єшкілєв Знайдено ще одне слово іноземного походження для позначення нової доби в житті України. Вперше це слово кинула в народ депутат Ляпіна, коментуючи рішення Верховної Ради заборонити від Сяну до Дону азартні ігри. Ляпіна ляпнула, слово, немов м’ячик, стрибнуло у роззявлені вирви ЗМІ. Воно спочатку ніби зашпорталося через бридкий суфікс «ізм», але покотилося далі й далі, і його вже не зупинити. Сталося: ми будемо жити і перемагати під знаком дуже розвинутого популізму. Під зірчасто?серпастими знаками дуже розвинутого соціалізму ми вже колись жили і дожилися до порожніх полиць магазинів, черг за харчами і розвалу здоровенного держависька. Що розвалиться тепер? Сподіватимемося, що не Україна.

Володимир Єшкілєв Кожна країна в певну епоху переживає розквіт одної наукової галузі, яка стає ніби «головною наукою» країни. Така домінуюча наукова галузь визначає національні або імперські орієнтири (перспективи) на кілька десятиліть. В Німеччині першої половини ХІХ століття такою «головною наукою» була класична філософія, яка створила світоглядні передумови об’єднання німців в єдину державу. Розквіт теоретичної механіки і фізики в СРСР у 20-30-х роках минулого століття багато в чому обумовив і перемогу у Великій Вітчизняній війні і космічно-ядерні успіхи радянського військово-промислового комплексу у післявоєнний період.

Володимир Єшкілєв Сум’ятне відчуття суспільного сирітства почало лізти на поверхню у 80?х роках минулого століття. Як тільки бадьора офіційна культура, яка закликала трудящі маси будувати комунізм і підкорювати космос, захворіла на перебудову, воно й полізло. Першою ластівкою стала зграя пісенних колективів під спільною назвою «Ласковый май». Їхній головний сирота (і за сумісництвом продюсер) Андрій Разін точно — набагато точніше за «виконробів перебудови» і різних там Новодворських — відчув центрову «струю» нової епохи. Разом із клонованими «маями» уся шоста частина земної кулі заспівала пісеньку про нещасні білі рози, в яких такі беззахисні колючки. Заспівала і зашморгала носами. Адже першою і останньою метою сирітської творчості є видушування з публіки сліз і грошей. Де сльози, там і гроші.

Володимир Єшкілєв Всі селянські культури світу об’єднує спільний ідеал. Селянин за жодних обставин не погоджується, що хтось окремий має право багатіти швидше за громаду. Нехай краще усі лишаються бідними. Збагачення євроатлантичних народів почалося саме із подолання цього уявлення про соціальну справедливість. Ще 300?400 років тому там зникла класична сільська община, відповідно відбулася модернізація свідомості. Макс Вебер пов’язував її з принципами протестантської етики. Сучасні дослідники наголошують на кількох паралельних культурно-організаційних джерелах європейського розселянення (себто, модерну).

Володимир Єшкілєв Что таке бренд? Коротко кажучи, це така знахабніла торгова марка, яка вперто пропонує вам визнати її якщо не членом вашої родини, то, принаймні, близьким і вкрай потрібним родичем. Ви можете забути ім’я вашої тети. Але забути логотип і рек­ламне гасло «Кока-Коли» вам не загрожує. Хіба що раптом вас трафить, як героїню мильного серіала, якийсь потужний різновид амнезії. А інакше — зась! Оця вкарбованість у ваше єство і вважається вищим пілотажем «брендінгу». На мові рекламних технологів вона називається незворотньою приватизацією пам’яті та уяви.

Володимир Єшкілєв Є такі замацані альбомчики, які дають погортати і не дозволяють брати з собою. У фацета, що показує альбомчик, непереконливо байдужа мармиза, спіт­ніле чоло та бігаючі очі. «Ви дивіться собі, вибирайте», — дозволяє він. І починаєш гортати сторінки з фотографіями різного розміру та якості. Від нашвид­куруч підрихтованих прямокутників з випускних альбомів до продукту фотосесій з високим рівнем відвертості. Гортаючи замацаний альбомчик, зовсім ненавмисно робиш маленькі відкриття. Психологічні, життєві, навіть світоглядні. Місто ж невелике, розминутися в ньому нелегко.

Володимир Єшкілєв На одному телеканалі естрадні клоуни не без гумору «ховають Україну». На іншому йде шоу «Україна має таланти», в якому серед знайдених «талантів» переважають якісь дивні істоти. На третьому каналі розповідають, як у старої автівки, якою їздили пограбовані і вбиті харківські інкасатори, ще за їхнього життя відвалювалися колеса. Ще одне джерело вітчизняної телеканалізації показує податкову декларацію Балоги і повідомляє, що в того бідашки, окрім квартири та гаража на 48 квадратів, майже нічого із нерухомості немає… Різножанрові телекартинки накладаються одна на одну, створюючи синтетичний образ доби. Дух всеохоплюючого банкрутства вештається Україною, як колись привид комунізму — Європою.

Володимир Єшкілєв Час від часу міста, котрі збудовані одним народом, потрапляють під владу іншого народу. Прибульці (заселенці, завойовники) по-різному відносяться до того, що потрапило до їхніх рук. Вандали одного разу вирішили проблему радикально. Імперський Рим, як місце майбутнього мешкання, їх не цікавив і вони, ретельно розграбувавши, спалили Вічне Місто. Але під владою тих таки вандалів, кажуть історики, африканська метрополія Карфаген квітнула і будувалася сім десятиліть. Отже, кожний випадок у фатумах міст є окремим, і від кожного узагальнення тут попахує інтелектуальною спекуляцією.

Володимир Єшкілєв Телефільм перервано черговим рекламним блоком. Цього разу його герої завзято поборюють суху шкіру на ногах. На екрані ціла родина від малого до старого захоплено тре п’яти скребачкою «Пед Егг» і кошмарить неправильні нігті набором «Пед Шейпер». Автори реклами переконують мене, що рішення багатьох (якщо не більшості) життєвих проблем впирається у бридкі нарости сухої шкіри. Мені показують, як зручно ота відшкрябана суха шкіра збирається у приємному на вигляд шкірозбірнику скребачки «Пед Егг». А перед цією пед-рекламою показували батальйон товстих унітазних мікробів, яких безжально змиває жовтуватий миючий засіб. А ще перед тим хтось мився пречудовим шампунем і посміхався на всі тридцять три зуби. А ще до того виявилося, що слуховий апарат підсилює навколишнє матючиння аж до 50 децибел. Й не менш приємно стирчить із вуха.

Володимир Єшкілєв …Фалеристи — це така особ­лива каста серед колекціонерів. Вони збирають ордени, медалі та подібні до них речі. Збирання нагород завжди й повсюдно вважалося за вишукану забаву. На вищих рівнях ця пристрасть потребує від колекціонера-фалериста фінансових витрат, подорожей, знання історії, широкої ерудиції й навіть певного вродженого аристократизму.

Володимир Єшкілєв Кажуть, що традиція відьмократії (влади відьом) не припинилася й досьогодні. Називають чотири села на Франківщині, до яких ніколи не заходять циганки. Ще називають село у Коломийському районі, звідки не радять брати заміж дівчат. Кажуть також, що до двох відомих місцевих жіночок записуються в чергу львівські і київські політики — довідатися про майбутнє, а може й повпливати на ворогів в особливий спосіб. Чи є в оточенні теперішніх правителів України спадкоємиці відьмацьких кланів, мені невідомо. Дехто називає прізвища і вираховує родоводи.

Володимир Єшкілєв Отже, сталося: перший президент посла… тобто запропонував третьому президентові піти у відставку. Паща вісімнадцятирічного українського «змія державності» вхопила власний хвіст і почала його гризти. Чи то, навпаки, хвіст вхопив пащу — важко розібрати. Маємо таке собі мета­історичне «чарівне коло». Епоха замкнулася сама на себе, і ми врешті-решт прийшли до того, з чого колись починали: невпевненість, бідність, інфляція, зруйновані державні інституції, дискредитовані еліти. Перелік при бажанні можна продовжити.