“”Окрема тема русифіковані імена: Альона, Маша, Катя, Вєра, Надєжда, Діма, Катріна, Крістіна, Анжела, Міша і Руслан зі Свєтою туди ж – ви всі тихо і цілеспрямовано планомірно притягували рускій мір”

Тут би просто флот. Бодай невеличкий, але британський. Якому не вперше топити в Чорному морі військові кораблі росіян…

“Добре, що він цього не читає. Бо мушу сказати, що моя віра тримається на тому, що цей башкир – якщо він ще живий – пам’ятаючи про свою молодість, нізащо не зголоситься брати участь в упокоренні українців”

“Словом, немає таких інженерних завдань, які неможливо вирішити. І колишня російська монополія на постачання нафти й газу на наших очах перетворюється на історію”

Називається вона «Історія філософії по-гуцульськи». І, мабуть, найдивніше в ній те, що її не просто ще нема – її взагалі нема. Тобто є, бо ж кажу, що я вже її прочитав

Незважаючи на те, що моя пасія стосувалася ще кількох видатних старших жінок, Ірина Вільде вирізнялася додатковим чаром

“Якщо ні шведи, ні фіни не подуріли (а ми в Україні здогадуємося, що радше ні), то такий різкий розворот може означати лише щось протилежне: вони помудрішали”

“Голосуючи за Kalush Orchestra, люди голосували за європейські цінності. Адже зараз саме за них борються та вмирають українці”, – пише Карпаш

З середини ХІХ ст з’явилися підручники гри в карти. Письменниця Ґабрієля Запольська навіть назвала свою віллу «Skiz», себто «джокер», – пише Винничук

Українські артилеристи застосовують натовські гаубиці під Ізюмом, ЗСУ можуть атакувати ЗС РФ у Вовчанську. Водночас ЗС РФ зайняли кілька…

“Та ж це був наш головний закон – не кричати, коли співаєш, наприклад про червону калину чи інше, про що ми співали”, – пише Прохасько

“Так, Кравчук був професійним маніпулятором – а чого ви хотіли від партійного ідеолога?”, – пише Віталій Портников

“Більш ґрунтовним буде питання прийдешніх поколінь – як ми усім світом довели ситуацію до нової справжньої війни?” – пише Карпаш

Чи Рома Акімов читав Достоєвського? Для мене це запитання відкрите, й таким воно лишиться назавжди, пише Юрій Андрухович.

“І я тоді побачив, що Україна таки не вмерла, вона ще живе, і не тільки нам, інтелектуалам, світилася її зоря, але й оцим простим дядькам, школярам і навіть пиякам”