“Внутрішніх путіноїдів український народ, зрештою, просто прирівняє до зовнішнього ворога. А що робити із зовнішнім ворогом українці вже знають”, – пише Дмитро Тузов

Тиждень тому був сотий, а нині сто сьомий день війни, яку прийнято називати повномасштабною. Втім, на мій погляд, вона ще не повно-

В такому разі кожна війна, яка відбувається на наших землях, є одночасно скасуванням чогось і відкритим шансом на щось інше. Жорстоко звучить, але біда і напруження не тільки виснажують, а й наснажують

“Від багатоголосого хору усіх засобів масової інформації у кожній державі формується суспільний консенсус щодо подій та явищ”, – пише Карпаш

“Велике переміщення, викликане великою війною, виявило велике розмаїття уподобань щодо порід псів і у різних місцевостях України, і у різних соціальних групах”

Будь-який російський бомж розповість про те, що Україна просто мусить бути знищена, її не повинно існувати взагалі, пише Юрій Винничук

Ніяких списків, ніяких винятків. Тільки в такому форматі дерусифікація має сенс і справді важлива — адже вона в перспективі допоможе захиститись від бомб і ракет, які падають на наші голови. Або хоча б нашим дітям і онукам

“Усі успішні країни перед тим, як такими стати, в обов’язковому порядку проходили етап різкого зростання рівня довіри в середині суспільств. Війна вивела нас на таку орбіту”, – пише Карпаш

“”Окрема тема русифіковані імена: Альона, Маша, Катя, Вєра, Надєжда, Діма, Катріна, Крістіна, Анжела, Міша і Руслан зі Свєтою туди ж – ви всі тихо і цілеспрямовано планомірно притягували рускій мір”

Тут би просто флот. Бодай невеличкий, але британський. Якому не вперше топити в Чорному морі військові кораблі росіян…

“Добре, що він цього не читає. Бо мушу сказати, що моя віра тримається на тому, що цей башкир – якщо він ще живий – пам’ятаючи про свою молодість, нізащо не зголоситься брати участь в упокоренні українців”

“Словом, немає таких інженерних завдань, які неможливо вирішити. І колишня російська монополія на постачання нафти й газу на наших очах перетворюється на історію”

Називається вона «Історія філософії по-гуцульськи». І, мабуть, найдивніше в ній те, що її не просто ще нема – її взагалі нема. Тобто є, бо ж кажу, що я вже її прочитав

Незважаючи на те, що моя пасія стосувалася ще кількох видатних старших жінок, Ірина Вільде вирізнялася додатковим чаром

“Якщо ні шведи, ні фіни не подуріли (а ми в Україні здогадуємося, що радше ні), то такий різкий розворот може означати лише щось протилежне: вони помудрішали”