Надія Шегда У суботу, 4 червня, навпроти культурно-мистецького центру «Є» під запальні звуки латиноамериканської програми танцювали ті, кому від 18 до 30. Молодші вправлялися в сучасних танцях. Ну а ті, хто не насмілювався перейти бар’єр публічності чи ніяковості, спостерігали з відчутним захопленням.
Надія Шегда Зважаючи на те, скільки люду було на виставах івано-франківського облмуздрамтеатру впродовж останнього театрального сезону і яких рейтингів за відвідуваністю сягли окремі постановки, можемо стверджувати — рівень нашого театру задовольняє будь-які смаки.
Надія Шегда У четвер, 25 червня, в культурно-мистецькому центрі «Є» на зустрічі з франківцями Галина Вдовиченко — журналістка, письменниця, авторка роману «Пів’яблука» — розповідала про себе, своє «друге дихання» і дуже важливий момент самореалізації.
Надія Шегда «Якщо хочеш передати, що сонце освітило сосну, треба намалювати так, ніби та сосна аж загорілася», — каже молодий художник Василь Різничук, вказуючи на свої перші пленерні роботи. У четвер, 25 червня, в малій залі Івано-Франківського художнього музею відкрилася перша пленерова виставка молодих художників — Мар’яна Кочкодана, Назара Костіва, Василя Кузенка, Василя Різничука, Владислава Симчича.
Надія Шегда Його ім’я принесло косівському селу Кобаки славу та гордість. Енергетика його слова лягла на сторінки книг, у яких сьогодні можемо віднайти історії з життя покутського краю, пізнати місцеві діалекти, відчути смак тих часів. Завдяки йому ми знаємо, що таке прикарпатський фольклор кінця XIX століття.При в’їзді до Кобак питаємо трьох місцевих підлітків – хто такий Марко Черемшина? Знають. Одразу вказують, де знаходиться хата-музей письменника і пам’ятник, відкритий до століття від дня його народження.
Надія Шегда Виставку харківської художниці Олени Калашникової «Нині. Потім…і завжди» в івано-франківському художньому музеї можна назвати свідченням потреби висловитись про особисте мовою живопису. За її словами, ці картини – «результат творчих вибухів». Каже, що колір – один із найсильніших емоційних чинників, і оскільки в природі чорного немає взагалі, то й ми не повинні навколо себе створювати темінь. «На відміну від вовків, які бачать усе лише в сірих тонах, нехай і в неймовірній кількості відтінків, ми бачимо світ у кольорі, – каже Калашникова. – Тим паче, колір впливає на наш емоційний стан».
Надія Шегда Коли бачиш гру актора та режисера облмуздрамтеатру Андрія Кирильчука у виставі «Стриптиз у відкритому морі», то думається, що сцена – його життя. Коли зустрічаєш його на вулиці у вигляді «живого» пам’ятника чи міма, то розумієш: міміка, жестикуляція, тіло можуть швидше переконати і повести за собою, ніж будь-які слова.
Чого не вистачає музейникам України? Як можна зробити музей цікавим, рентабельним, успішним? Щоб відповісти на ці та інші запитання, на Івано-Франківщині у травні минулого року розпочався проект «Музейне коло Прикарпаття».
Надія Шегда — Андрію, ви завжди розкутий. Здається, що для Кузьми немає табу…— Моє — це свобода дії. Я завжди пов’язував рок-музику з непокорою. А найбільше «фе», вважаю, треба висловлювати нашим політикам.— І яким має бути теє «фе»?— Я гордий тим, що живу з нашим народом під одним дахом. Але чого варті ті вар’яти, що керують країною без людей? Треба якось змінювати ситуацію! Наприклад, брати палки в руки та йти бити їм машини. Жодний чужий дядько не прийде і не зробить нам добре. У нас народ надто мирний. Свободу треба виборювати. Якщо тобі не платять, то треба не пускати на роботу і того, хто платить. Якщо слово закинути у правильне місце, то воно робить велику хвилю на воді.
Надія Шегда Прозаїк, поет, есеїст. Його називають акулою прикарпатського письменства. Одне із визначень та означень, яким його репрезентують, а воно йому найбільш до вподоби, — це називання його імені — і все.Ті, хто не знав Володимира Єшкілєва і не читав його текстів, 4 червня, на презентації його нової книги «Богиня і консультант», що відбулася у культурно-мистецькому центрі «Є», мали змогу бодай про щось та й довідатись. Модератором вечора був запрошений франківський письменник Степан Процюк.
Олексій Шкляр Дивно все якось стається. Надворі 2001-й рік. Харківський театр-студія «Арабески» створюють виставу «Веселого Різдва, Ісусе». Музику пише невідомий гурт «Люк» за участю невідомого друга з не менш невідомого гурту «5nizza» Андрія «Сана» Запорожця.
Євгенія Ступ’як Івано-Франківський облмуздрамтеатр 31 травня виніс на розгляд глядачів прем’єру знаменитої комедії в режисурі Миколи Яремківа. «Тартюф» – п’єса, яку Мольєр написав у 1664 році. Вона поставлена майже всіма театрами світу. Тепер дійшла черга і до Франківська.
Надія Шегда «Якщо сприймати життя як довгу лінію, то слід пам’ятати, що час не впливає на хобі чи улюблену справу. Ніколи не пізно. Якщо колись не було можливості займатися тим, до чого кликало серце, але є змога сьогодні, то не треба зволікати. Треба відкривати закупорені чакри. Те, до чого вабить, існує, як день і ніч. Якщо не дозволимо йому проявитися, то й далі житимемо у дисгармонії з собою. Зі світом. Звідси й депресивні стани. Мене вони не навідують уже багато років», – каже президент центру естетичного виховання «Кармен» Василь Калинчук. Він переконаний, що особисте – найважливіше.
Про танці в житті і про життя у танці настільки цікаво слухати, що врешті хочеться сказати «стоп» – і самому розпочати свій танець. То й що, коли на перший погляд здається, ніби не зможеш одне чи не зумієш інше. Кортить відтворити бодай один із найпростіших рухів.
Обласна літературна премія є престижною лише для своїх лауреатів Євгенія Ступ`як Щороку навесні, а саме 14 травня, в день народження Василя Стефаника на Прикарпатті відбувається нагородження лауреатів обласної премії, яка гордо носить ім`я цього письменника. Стефаниківська премія, як йдеться в положенні про неї, «вважається найвищою в області відзнакою за вагомий внесок в розвиток української літератури на Прикарпатті та в Україні».