Днями у франківському Палаці Потоцьких відбулися громадські слухання. Влада й громада обговорювали план забудови восьми гектарів уздовж дамби у Пасічній, в районі вулиць Хіміків-Целевича. Новобудов там уже вдосталь, тепер ще мають бути церква, парк, школа на 22 класи і дитсадок на 12 груп.
Емоцій на слуханнях не бракувало – і більшість виступила проти. Хоч, за словами очільника міського департаменту містобудування та архітектури Ореста Кошика, цей план був затверджений ще в рамках Генплану міста, сім років тому. А зараз, мовляв, треба лише затвердити точні площі ділянок, на яких розташовуватимуться церква, парк, садок і школа.
Був на тих слуханнях і франківський архітектор-реставратор Ігор Панчишин. Далі – його пряма мова.
Так зване «громадське слухання»
Багато присутніх були відстороненими, не втручались і не висловлювались. І, очевидно, найбільш активними у претензіях були мешканці Пасічної. Хоча з боку департаменту архітектури лунали закиди про їхню суб’єктивність і не усвідомлення всього Генплану (напевно, геніальності всього плану).
Також доволі зневажливо виглядало повідомлення про те, що, мовляв, «вас не питають, бо все вже вирішено» у 2019 році, а тепер це громадські слухання, а не обговорення. Мовляв «ми зараз просто слухаємо». Тут направду виникають питання про адекватність саме цього формату, але то вже про інше.
Сам факт посилання на доконане, що вже й ніби не повинне бути під сумнівом, на Генплан – якраз найбільш драстичне й обурливе. Навіть у Конституцію час від часу вносяться корективи.
От згадаймо, як приймався той Генплан. Його робили в метушні, ще та команда, яка готувала «Свободу» на вибори до ВР. І під свої «містобудбажання» на майбутнє. Хоча на той момент один Генплан вже був роблений – ще у 2015-2016 роках. Тоді Пасічна , та й усі ареали річок, були певним чином зонами якогось майбутнього. Саму річку треба було остерігатись, з транспортними артеріями вирішувати, ще й приєднання околиць не було аж таким очевидним.
У 2019 році практично ніхто не цікавився, що ж там особливого може виникнути за кілька років. Ну і виборний психоз – президент, ВР, партії, перегони… Стратегію склали, як радянський план роботи Раднаргоспу на п’ятирічку (знайдіть і перечитайте, що там). А про справжню Стратегію говорити вважалось архаїкою і «гальмуванням успіхів». І от, коли тепер усі апелюють до того «генплану» – це виглядає як насмішка і хамовита самовпевненість у всевладді.
Аргумент про присутність ділянки в доконаному вигляді в Генеральному плані 2019 року говорить лише про те, що ще тоді все було прийнято недостатньо аргументовано, кваліфіковано, адекватно – і проблеми точно виникнуть. Згадаймо, що ідея мосту базувалась на освоєнні територій різними забудовниками, що автоматично своїм коштом облаштують берег і проведуть протипаводкові роботи. Звідси логічно, що й усе навколо мосту буде якось освоюватись автоматично. Схематично (в Генплані) ділянки розпарцелювались за методом «якось воно буде». Але приходить час і виявляється, що не все так просто.
Реакція присутніх на «обговоренні» – стихійна. Бо люди завше реагують лише на наслідки. Вони ніколи не знають, що вже багато років до них усе було вирішено. І це трагічно. За великим рахунком, у відсутність повнокровної, якісно проробленої Стратегії розвитку міста на кілька десятків років, річки та їхні прилеглі зони мали б розглядатись в першу чергу – як зелений і водний ресурс. І влаштування протипаводкових споруд, облаштування берегів теж повинно мати свою стратегію з розрахунком на довгострокове освоєння й рекультивацію.
Той Генплан мав би відображати перспективу рекреаційну, паркову, відпочинкову, навіть заповідну! Нині вже зрозуміло, що місто ростиме гіперактивно і стихійно поглинатиме такий безцінний в майбутньому ресурс. На очах міняється екологія, демографія, навіть ландшафт. Транспортна мережа, зростання кількості автомобілів – комунальна сфера вже тепер потребує перегляду стратегій і масштабів. Така реакція мешканців на локальну проблему – це ще один дзвінок про необхідність розробки Візії всього навколишнього на роки вперед, а не з огляду на каденції тих, хто в кабінеті. І лише тоді формування «генпланів» і лиш після цього – деталізація.
Звісно, нині все покотилось – як відлуння від появи того мосту. Так і він теж – від нетерпцю, некваліфікованості й відсутності стратегічного мислення.
Ігор Панчишин
P.S. У четвер, 26 лютого, на сесії Івано-Франківської міськради депутати проголосували за затвердження детальних планів території щодо розміщення церкви, парку, школи й садочка уздовж Бистриці Солотвинської в районі вулиці Хіміків-Целевича.
