Незалежності – 20 років. Такий самий термін у ХХ столітті прохазяйнували у Станиславові поляки. Друга Річ Посполита відсвяткувала свої двадцять 11 листопада 1938?го, а наступного року зникла у вогні Другої світової.Було місто польським, є українським. Що за 20 років влада встигла зробити для Станиславова колись, і що тепер? Спробуймо порівняти.
Тепер нікого не здивуєш аптеками – вони відкриваються на кожному кроці та мають приблизно однаковий асортимент. Але заклад, розташований у будинку №26 по вулиці Січових стрільців, свого часу здивував багатьох.
На набережній Стефаника є висотка з меморіальною таблицею. Вона сповіщає, що це перший 12-поверховий будинок в Івано-Франківську, а збудували його в 1977 році. Виникає запитання, а коли збудували перший три-, чотири, п’яти- і т.д.? На жаль, таблиць на них немає, тож довелося трохи побігати, почитати, попитати. І недарма.
Якщо уважно розглядати старі поштівки, то інколи можна побачити дещо цікаве. Наприклад на цій. Сквер Міцкевича, початок ХХ століття. Між дерев біліє щось високе.
В одному з куточків парку Військових ветеранів у Франківську лежить дещо незвична купа каміння. Що це? Відповідь проста – зруйновані скульптури. За радянських часів парки міста прикрашали численні фігури людей, тварин і навіть містичних істот. Вони не несли жодного ідеологічного навантаження, а просто слугували оздобою скверів і дитячих майданчиків. Для виготовлення цього «щастя» зазвичай використовували недовговічні матеріали, тому тепер їх можна побачити лише на старих фото.
У XVIII столітті росіяни регулярно здобували та грабували Станиславів. Але одного разу, у 1739 році, місту таки вдалося відбитись. Взагалі це був якийсь дивний напад.
Окрасою будь-якого міста є площі. У старому Станиславові їх було цілих чотири. Крім аполітичної за назвою площі Ринок усі інші носили ім’я вінценосних осіб чи їхніх близьких родичів. Усі вони залишили по собі яскравий слід в історії.
Ми вже писали, що колись у вірменському костелі зберігався чудотворний образ Діви Марії. Він прославився багатьма чудовими зціленнями, гримів по всій Польщі, а в 1937 році навіть був коронований. З цієї нагоди на фронтоні костелу помістили збільшену копію образу. Її прикрашав красивий оклад, покритий сусальним золотом, виконаний інженером Леопольдом Сімиком.
Колись давно Івано-Франківськ називався «вільне королівське місто Станиславів». Це тому, що спочатку місто належало Польському королівству, потім опинилося під владою Австрії, але знов таки у складі королівства Галичини і Лодомерії. Таке минуле залишило відбиток на назвах станиславівських майданів і вулиць. Вони носили імена королів і королев, цісарів і цесарівен, більшість з яких вже давно забуті.
Не лякайтеся, мова не про покидька-поліцая, який у часи німецької окупації виводив на ешафот дітлахів з єврейського гетто. Нічого подібного! За своє довге життя Міша (або дядя Міша) не виконав жодного смертного вироку. Мало того, він сам був євреєм, а франківські діти його любили.
Сьогодні на нашому вокзалі можна побачити лише пасажирські й товарні состави. А 70 років тому місто мало цілий бронепотяг. Він належав 77 станіславському полку НКВС і через це мав 77-й номер. Напевне, це був самий нефартовий бронепотяг в історії.
Марк Твен жартував, що класичною вважається та книга, яку всі хвалять, але ніхто не читає. З цим можна сперечатися, проте логіка є. Зрозуміло, що автори таких книжок автоматично переходять у розряд «класиків світової літератури», їх примусово вивчають у школах та вишах. В Івано-Франківську колись існувало багато пам’ятників майстрам слова, які не дійшли до наших часів. На щастя, збереглись їхні фотографії та описи.
Багато сучасних іванофранківців роками мешкають у своїх багатоповерхівках навіть не знаючи, хто живе знизу або зверху. Зазвичай знайомство із сусідами відбувається, коли хтось когось затопив. У старому Станиславові все було інакше.
Є три речі, на які можна дивитись безкінечно довго – як горить вогонь, як тече вода та як працюють інші люди. Ідеальним варіантом для спостереження є пожежа. А їх у старому Станиславові вистачало.