Ми вже писали, що колись у вірменському костелі зберігався чудотворний образ Діви Марії. Він прославився багатьма чудовими зціленнями, гримів по всій Польщі, а в 1937 році навіть був коронований. З цієї нагоди на фронтоні костелу помістили збільшену копію образу. Її прикрашав красивий оклад, покритий сусальним золотом, виконаний інженером Леопольдом Сімиком.
Після війни поляки та вірмени були змушені виїхати до Польщі. Пробощ костелу Казимир Філіп’як забирав з собою чудотворний образ. Коли всі речі були вже спаковані, раптом підійшов офіцер НКВС і почав вимагати, щоб йому віддали ікону, оскільки вона становить велику мистецьку та матеріальну цінність. Його підручні вже почали потрохи вивертати валізи, й тоді отець Казимір відважився на нестандартний хід. Він показав офіцеру на копію, яка була на горі костелу, та сказав, що не міг би забрати її з собою, аби навіть хотів, оскільки образ міцно прикріплений до стелі.
Офіцер спочатку не повірив. Енкаведисти викликали пожежників з драбиною й силоміць загнали на дах костелу якогось «фахівця», аби той визначив, чи то справжнє золото в окладі. Коли він уже був нагорі, з-за хмар вийшло сонечко, й образ яскраво засяяв у його променях. Фахівець крикнув, що все в порядку – золото справжнє. Енкаведисти відчепилися від священника.
Переляканий Казимир Філіп’як не наважився везти святиню залізницею. Він передав ікону вірменам, які у 1946 році вивезли її до Польщі у фірі з подвійним дном. Зараз чудотворний образ зберігається у костелі святих Петра і Павла у Гданську.
 Леопольд Сімик оздоблює копію чудотворної ікони |
Comments are closed.