На набережній Стефаника є висотка з меморіальною таблицею. Вона сповіщає, що це перший 12-поверховий будинок в Івано-Франківську, а збудували його в 1977 році. Виникає запитання, а коли збудували перший три-, чотири, п’яти- і т.д.? На жаль, таблиць на них немає, тож довелося трохи побігати, почитати, попитати. І недарма.
Найдавніший одноповерховий
Сьогодні в центрі Франківська одноповерхових кам’яниць практично не залишилось. Адже земля тут дуже дорога. Але на Вірменській, 8 (ліворуч від церкви) чудом зберігся продовгуватий будинок. Уже на мапі 1792 року ця територія позначена як забудована. Скоріш за все, там жили ченці вірменського костелу. Зараз це приміщення консисторії УАПЦ.
Дім убогих
У 1737 році коштом власника Бурштина Павла Беное у Станиславові спорудили дім для безпритульних. Розрахований він був на 20 осіб, які за кров над головою мусили працювати при католицькому костелі. Сьогодні цей будинок має адресу Галицька, 14 і є найдавнішої двоповерхівкою міста.
Палац Потоцьких
Найстаршим триповерховим є палац Потоцьких. Він зведений близько 1682 року архітектором Карлом Беное (між іншим, батьком Павла, який спонсорував Дім убогих). За свою довгу історію палац бачив багато знаменитих осіб, потім його перепрофілювали у шпиталь, пізніше приватизували. Зараз палац потроху руйнується, напевно, очікуючи, коли наша влада знесе його, аби не мучився.
Підпертий контрфорсами
У середині 1980-х будинки західної частини площі Ринок перебували в аварійному стані. Тоді міська влада вирішила завалити аварійні споруди та відбудувати їх за старими кресленнями. Весь квартал було відновлено, за винятком двох крайніх кам’яниць. У першій нині працює ресторан «Фран-Ко», а крайня, за номером 29 є найдавнішою чотириповерхівкою міста.
За даними краєзнавця Михайла Головатого, її спорудили у 1835 році як чиншовий будинок, який здавали під квартири. Перший власник – Абрахам Регенштрайф. Можливо, будівельники трохи не розрахували креслення «хмарочоса» і в майбутньому його довелося підпирати контрфорсами. Проте споруда щасливо пережила знамениту «мармулядову пожежу», дві війни та радянську реставрацію кварталу.
Готель «Уніон»
Є люди, про яких говорять, що вони випередили свій час. До них сміливо можна віднести архітектора Фредерика Януша який спроектував готель «Уніон» (пізніше «Київ»). Проект втілили у 1912 році. Готель став першим будинком Станиславова, який налічував п’ять поверхів. Проте в історію він увійшов не через це. Будинок звели у традиціях конструктивізму – стилі, який запанує в архітектурі лише після Першої світової війни.
Будинок побуту
А ось на першу шестиповерхівку довелося чекати майже 50 років. Лише наприкінці 1960-х (за іншими даними, у 1971-му) по вулиці Чапаєва (тепер Січових стрільців, 56), за проектом архітектора Броніслава Мартина, звели будинок побуту. Сьогодні від побуту там мало що залишилось, зате працює ТРК «3 студія».
Управління статистики
Рух вгору продовжив архітектор Микола Назаров. Він спроектував семиповерхову споруду обласного управління статистики. Її звели у 1973 році по теперішній вулиці Василіянок, 6. Завдання архітектора ускладнювалось тим, що поруч стояв колишній єзуїтський костел. Але Назаров добре впорався із проблемою та вдало вписав нову споруду, не створюючи дисонансу, чим сьогодні грішать багато міських архітекторів.
Телеграф
Ще до війни поляки збудували поштамт. Пройшло 30 років і приміщення вже не могло задовольнити всіх потреб міста. Тому у 1968 році здійснили добудову, яка завершувалась восьмиповерховою вежею (архітектор Леонід Попиченко).
Споруда вийшла настільки вдалою, що її зображення ставили майже у всі комплекти радянських (та й українських) листівок. Нині там розміщується телефонно-телеграфна станція «Укртелекому».
Набережна
Як писав у 1847 році історик Грибович, першим будинком міста, який мав дев’ять поверхів, була ратуша. Але її постійно перебудовували, і той варіант, який є зараз, радикально відрізняється від зразка 1695 року. Тому залишимо приміщення магістрату у спокої та надамо пальму першості Набережній Стефаника. У далекому 1968 році на цій вулиці, тоді ще просто Набережній, звели першу дев’ятиповерхівку. Будинок отримав номер 2. Пізніше поруч виросли ще два його близнюки.
ЦНТЕІ
Відверто кажучи, я так до кінця і не розібрався, скільки поверхів у цьому будинку. Йдеться про центр науково-технічної інформації, який знаходиться по вулиці Степана Бандери, 1. Його спорудили у присмерках СРСР – у 1990 році за проектом архітекторів Жука й Валевського. Якщо рахувати по вікнах, то ЦНТЕІ має 10 поверхів. Але те велетенське «горище» впевнено тягне на одинадцятий. А в енциклопедичному словнику Івано-Франківська споруда взагалі подана як 12-поверхова.
Свічка
Ті, хто уважно читав початок статі, вже знають, де знаходиться перша 12-поверхівка. Про всяк випадок нагадую – Набережна ім. В. Стефаника, №28, збудований у 1977 році будівельним управлінням «Житлобуд-1» тресту «Прикарпатбуд».
Цікаво, що будинки вище дев’яти поверхів мають свою специфіку. Згідно з будівельними нормами там обов’язково має бути незадимлена сходова клітка. Тому, аби потрапити до власної квартири, мешканці мають перейти з під’їзду по балкону.
Позитрон
Цифра 13 здавна відома як нефартова. Напевно, саме через це будівля із такою кількістю поверхів з’явилась у нашому місті лише на початку 1980-х. Її будували як адмінкорпус заводу «Позитрон». Сьогодні у цьому будинку по вулиці Вовчинецькій, 227 знаходиться інститут менеджменту та економіки «Галицька академія».
Поки що найвищий
Набережна Стефаника по праву може пишатись титулом «найхмарочоснішою». Саме тут були споруджені перші 9 і 12-поверхові будинки. Тому, коли постало питання про будівництво чергового хмарочоса, в управлінні архітектури знову згадали Набережну. У 1990 році тут виріс перший 14-поверховий житловий будинок під номером 32. Із сучасних забудовників його ще досі ніхто не переплюнув.
P. S. Як кажуть архітектори, збудувати 15, 20 і навіть 30-поверховий будинок нескладно. Проблема лише в тому, що у наших пожежників відсутня відповідна техніка, яка могла б в разі чого досягнути верхніх поверхів. А без цього дозвіл на спорудження хмарочосів ніхто не дасть. Отже, справа зростання міста у висоту не в останню чергу залежить від наших вогнеборців.
У статті використані ілюстрації з колекцій Зеновія Жеребецького та Ігоря Панчишина
Comments are closed.