Ця історія сталася на нашому військовому аеродромі на самому початку 1990-х років. Тоді літаки охороняли солдати строкової служби. Один із постів знаходився у найвіддаленішому куточку аеродрому, що межує з Чукалівським цвинтарем.
Одного разу звідти зник чатовий. Він був вихідцем із однієї з азійських республік, і командування спочатку вирішило, що солдатик рвонув на історичну батьківщину. Тоді саме розвалювався СРСР, і втечі солдат не були рідкістю. Але насторожував той факт, що втікач прихопив із собою автомат і 60 набоїв. Зазвичай такі дезертири зброю не чіпали. Почали шукати й незабаром знайшли. У лісосмузі неподалік. У понівеченому тілі ледве впізнали чатового. За офіційною версією слідства, вбивство було скоєне з метою заволодіння зброєю.
Солдата відправили додому у цинковій труні, а на посту стали відбуватися дивні речі. Вночі загиблий хлопець приходив на пост і просив закурити. Найчастіше він з’являвся з дванадцятої до другої ночі. Дійшло до того, що солдати боялися виходити на пост, і розвідний, чи навіть начальник варти, мусили на той час залишатися з ними.
Це тривало близько місяця. Нарешті в командування не витримали нерви. До частини запросили священиків, які відслужили молебень в розташуванні поста. Більше мертвого чатового там не бачили.
Comments are closed.