Першою восьмиповерхівкою міста була вежа телефонно-телеграфної станції, яку спорудили у 1968 році. На старих фото добре видно, що верхівку будинку прикрашав металевий профіль вождя світового пролетаріату. Зверху дідусь пильно дивився, як вирує життя навколо, а його мужні риси обличчя було видно здалеку.
Перше знайомство нашого міста з авіацією відбулося 21 липня 1912 року. Тоді відбувся демонстративний політ молодого польського льотчика Міхала Скіпіо дель Кампо. Він керував аеропланом французького виробництва системи «Моран», на якому зробив три великих кола над парком і селом Загвіздя.
Про гору в парку Шевченка вже є багато легенд. Ось іще одна. Чоловіча тюрма «Діброва», яка стояла на Голуховського (тепер військова частина на Чорновола, 119а), була чоловічою. Від зовнішнього світу будівлю відділяв п’ятиметровий мур, який міцно охороняв в’язничні таємниці.
За право називатися центром Європи сперечаються Україна, Польща, Словаччина, Білорусь і Литва. А де знаходиться центр Івано-Франківська? Мешканці й гості міста впевнені, що це – «ратуша-фонтан-стометрівка». Між тим, історично місто мало аж три чітко визначені центри, кожен з яких сформувався у різні епохи.
Охочих на них подивитися чекає багато перешкод. Високі паркани, турнікети контрольно-пропускних пунктів, прискіпливі вахтери та озброєні чергові. Пам’ятники, про які йдеться далі, стоять на територіях підприємств і установ, куди пересічному мешканцеві зазвичай важко потрапити. Але ми прорвались!
Ця історія, крім своєї назви, не має нічого спільного із відомою однойменною повістю Стівена Кінга. В нашому випадку все значно позитивніше, ніж у прозі короля жахів. Але її початок був доволі сумним.
За часів СРСР Івано-Франківський обком єдиної на той час партії був на Грюнвальдській, де зараз Палац правосуддя. Старожили розповідають кумед-ну бувальщину, яка трапилась у цих стінах.
Технічний прогрес не стоїть на місці. Проте не у всіх галузях його поступ кидається в очі. Наприклад, будівництво. На перший погляд, якщо не брати до уваги тонкощі архітектурних стилів, за останні десятиліття основним проривом є хіба що різке збільшення поверховості та повсюдне використання скла. Але то тільки на перший погляд.
Найдавнішим книжковим магазином Івано-Франківська є «Букініст», що на Незалежності. Ліворуч від нього зараз розташоване відділення банку, проте раніше там теж була книгарня, з якою пов’язана одна цікава історія.
Наша влада давно наголошує, що туризм на Прикарпатті є пріоритетною галуззю. Не забувають при цьому і обласний центр, бо саме через нього тисячі туристів прямують у Карпати. І завдання місцевих туроператорів – показати його в усій красі. Минулого тижня міськвиконком навіть оголосив конкурс на найкращу пішохідну екскурсію. Є що показувати? Пішли подивимось.
У багатьох містах Європи заклади, які себе поважають, мають власні легенди. Поступово ця мода дісталась і до нашого міста. Свою легенду має кав’ярня «Золотий дукат».
Кожен з давніх будинків Івано-Франківська має свою непросту історію. Є споруди, відомі архітектурою, зовнішнім виглядом, а є цікавіші мешканцями, які там жили чи працювали. Спробуємо трохи віднайти «скелетів у шафі» будинку по вулиці Чорновола, 23.
Обласна дитяча клінічна лікарня, що на вулиці Коновальця, працює з 1962 року. Але найбільші її корпуси зведені у вісімдесятих, у так званому псевдогуцульському стилі. А під лікарняними корпусами є величезні підвали. Вони з’єднані між собою, й ними можна швидко пройти з одного корпуса в інший. Звісно, якщо знати дорогу.
Якщо у мешканця Станиславова позаминулого століття з’являлися зайві гроші, він міг розпорядитись ними по-різному. Алкозалежні, як і зараз, просто пропивали. Ті, хто жив сьогоденням, витрачали на делікатеси, модний одяг, красиві дрібнички. А хто думав про майбутнє – ніс гроші до каси ощадності. Тая каса ще стоїть.