Пропонуємо пригадати найважливіші події в історії нашого міста, які сталися у 1821-1834 роках.
Ця стаття — про нездійснені проекти, здебільшого архітектурні, які стосувалися Станиславова. Зрозуміло, що їх було значно більше, тому ми обрали найбільш цікаві та значущі. Деякі нереалізовані задуми дуже шкода, втім, були й такі, що не дай Боже…
Станиславів почав «зростати вгору» лише наприкінці ХІХ століття. Раніше обличчя міста формували одно-двоповерхові будинки, а триповерхові кам’яниці можна було перерахувати на пальцях. Одну таку хатинку ми бачимо на поштівці, яку випустило львівське видавництво «Кніжниця Атлас» у 1939 році.
З понад 530 івано-франківських вулиць найкоротшою є вулиця Труша — 65 метрів. Крім того, вона є ще й найвужчою — лише шість метрів, тому ніколи не знала тротуарів. Сто років тому станиславівські газети писали, що двом фіакрам тут ніяк не розминутись. Ну, автівкам там нині точно нічого робити…
«Окрім потертостей і полущеної фарби, були й тріщини. У мене навіть очі боліли після завершення роботи», – каже реставратор Валерій Твердохліб
Цього дня 98 років тому втративши підтримку українських політичних партій, російських монархічних кіл і австро-німецьких союзників, гетьман України Павло Скоропадський зрікся влади, передав її своєму уряду, а той у свою чергу передав повноваження Директорії на чолі з Володимиром Винниченком.
Вулиця Романовського, теперішня Гаркуші, не належала до центральних, тож поштівок з її видами збереглося не багато. Ця картка є справжньою філокартичною рідкістю.
Є такий відомий вислів – «за ним золоті верби ростуть». За наступними персонажами зростали не те, що верби – цілі букові праліси!
Старовинні храми центру Івано-Франківська є неодмінною складовою будь-якої пішохідної екскурсії: катедра, вірменська церква, колишній костел на майдані Шептицького. Однак усього цього могло й не бути…