Мирон Лисак Привіт з України!Добрий день, моя наймиліша, найжаданніша на цім світі, люба Мамочко! Довго думала і наважилась написати Тобі своє наболіле, відчайдушне послання. Уявляю в цю хвилину здивування на твоєму милому, вічно заклопотаному обличчі: чому лист, коли Ти кожної неділі дзвониш до мене із тепер уже свого Риму і майже десять хвилин розмовляєш… Та й не переписувалися ми ніколи. Все так, Матусю, але як тільки по мобільному я починаю про себе, Ти одразу перебиваєш мене питаннями про сусідів, знайомих. Хто в селі помер, хто народився і як було на христинах. Тебе дуже цікавить, хто одружився, які страви подавали і яка музика грала на весіллі, що співають і якої танцюють. Тебе непокоїть, скільки тепер треба подарунків молодому і його родині, Ти переймаєшся, як там худоба у бабусі і сусідів… Під кінець розмови, як завжди, Ти питаєш, чи є ще в мене гроші і чи не закінчилась в домі передана запашна італійська кава…