ВСІ НОВИНИ
Марія Гаврилюк Вранці 7 квітня в Івано-Франківську з’явилися плакати із символічною розмальовкою партії «ПОРА» та запитанням «Де був мер, коли вирішувалася доля «Теплокомуненерго?». На плакаті дзеркально відображені дві фотографії міського голови Івано-Франківська Віктора Анушкевичуса із цигаркою в зубах. По боках ніби два варіанти відповіді на вищепоставлене запитання: «на… футболі в Англії» чи «в… сесійній залі».
Євгенія Ступ’як Останнім часом складається враження, що одним з пріоритетних напрямків розвитку Івано-Франкіщини стає екологічно чиста продукція. Ще одним підтвердженням цієї думки став круглий стіл, який відбувся третього квітня за ініціативою громадської організації «Чиста флора». На зібранні обговорювали виробництво органічної екологічно чистої продукції на Прикарпатті.
Про що мовчать івано-франківські цвинтарі Євгенія Ступ`як Старі кладовища — вічний прихисток давно забутих. Місця, що когось приваблюють чи то метафізичною байдужістю до буденності, чи то романтикою смерті, нездійснених мрій, втрачених любовей. Когось лякають близькістю мертвих як доказом того, що всі ми тут не вічні. Такі кладовища — найбільш персоніфікована історія. А історії міст — це історії тих, хто там похований: великих і знаменитих, маленьких та непомічених, негідників і благочестивих, майже святих та абсолютно грішних.
Тетяна Соболик В Івано-Франківській міській раді і досі конфліктно. Міський голова відстоює одну сторону, фракція БЮТ — відверто іншу. Це стосується і підвищення тарифів на послуги ЖЕО, і встановлення автономного опалення, і кредиту від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Про останні події «Репортеру» погодився розповісти секретар міської ради, бютівець Василь Бойчук.
Роман Фабрика Давно відомо, що основним видом діяльності ВАТ «Івано-Франківськцемент» є виробництво портланд- та шлакопортландцементів, шиферу конструктивних матеріалів, карбонатної породи, збірного залізобетону, будівельного та медичного гіпсів, азбестоцементних труб і ще багато-багато іншої продукції. Якось почесний голова правління, народний депутат Микола Круць зауважив, що ямницькі цементники виробляють для будівельної індустрії майже 300 найменувань високоякісної продукції.
«Українська правда», 26 березня 2009 року:А. Біденко, політолог: «Існують чіткі правила для ведення політичної агітації — вони включають в себе як поради кольорів, кількості літер, розміщення фотографій, так і принципові стратегічні рішення. Неможливо виграти вибори, не працюючи з електоратом, не створюючи приводів (тобто, не зацікавлюючи виборця)».
«Дурдом», 27 березня 2009 року:Модний київський художник Поярков: «Після падіння у повну ж… у почнеться круте піднесення. Я вважаю, поки що в Україні ніякої кризи немає. Вона ще попереду. Місяця через два прийде повна криза».
РБК-Україна, 28 березня 2009 року:Юлія Тимошенко: «Україна отримає 4,5 мільярда гривень у 2009 році від Японії в рамках Кіотського протоколу».
У своєму нещодавньому посланні до Верховної Ради Віктор Ющенко запропонував запровадити двопалатний парламент. Причому верхню палату обирати у мажоритарних округах, аби уникнути диктату партійних лідерів у складанні списків. Крім того, президент пропонує скоротити кількість депутатів і обмежити їхню недоторканність.Із цього приводу «Репортер» звернувся до відомих політиків і політологів із запитаннями:• 1. Чим викликані такі пропозиції Віктора Ющенка? Наскільки вони виправдані?• 2. Як ви вважаєте, чи підтримають народні депутати президента у цих питаннях?
Ганна Петрівна, пенсіонер:— Я проживаю по вулиці Незалежності, 97А. Будинку, в якому я живу, 45 років. За цей час жодного разу не робився не те що капітальний ремонт, а взагалі хоча б якийсь. Під’їзд у жахливому стані. Прибудинкові території не прибираються. Все робимо самотужки. За що ж я сплачую щомісячний платіж по квартплаті?Віталій Вонхольський, начальник ЖЕО №6:— Капітальним ремонтом наша організація не займається, це в компетенції головного управління ЖКГ. Та і робити його зараз ніхто не буде, адже квартири приватизовані. А за статтею 5 закону про приватизацію майна, вона є співвласником. Тому сама має доглядати як за сходовою кліткою, так і за майданчиком біля будинку. Хоча будівля рахується на нашому балансі, будинок належить мешканцям. Все що від нас, ми робимо: трубу приварити, усунути поломки, прочистити каналізацію.На рахунок прибудинкової території, то ми її не прибираємо — це роблять мешканці будинку, проте вони і не платять квартплату. Нехай Анна Петрівна прийде до нас на прийом, і ми зможемо вирішити усі конфліктні питання.
Слідами одного дозволу на будівельні роботи Андрій Філіппський Спершу був лист у редакцію. Мешканці однієї з івано-франківських новобудов (вул. Саєвича, 5А) просять у «Репортера» допомоги. Заселилися люди у затишний будинок біля міського озера, а їхній верхній сусід вирішив добудувати ще два поверхи над тими шістьма, що вже були. Решта від тої будови не має спокою. Ані домовитися з сусідом-будівельником, ані вплинути на нього через усілякі інстанції людям не вдалося. Тому, «… звертаємося до вас із проханням провести незалежне, об’єктивне і ретельне журналістське розслідування правомірності надбудови із висвітленням його результатів на шпальтах газети».
Володимир Єшкілєв Час від часу міста, котрі збудовані одним народом, потрапляють під владу іншого народу. Прибульці (заселенці, завойовники) по-різному відносяться до того, що потрапило до їхніх рук. Вандали одного разу вирішили проблему радикально. Імперський Рим, як місце майбутнього мешкання, їх не цікавив і вони, ретельно розграбувавши, спалили Вічне Місто. Але під владою тих таки вандалів, кажуть історики, африканська метрополія Карфаген квітнула і будувалася сім десятиліть. Отже, кожний випадок у фатумах міст є окремим, і від кожного узагальнення тут попахує інтелектуальною спекуляцією.
Надія Шегда У культурно-мистецькому центрі «Є» відвідувач може побачити, як відчуває і малює Україну уродженець Камбоджі. Виставка живопису Ук Дара Чана, талановитого художника і спортсмена (таеквондо) відкрилася 27 березня.
Надія Шегда Зустрівшись на подвір’ї першої калуської школи, ми з паном Михайлом попрямували до музею старожитностей. Музей «живе» у підвалі тієї ж школи. Допоки йшли, видалося, що вчитель музики й директор музею Михайло Гніздовський — дуже швидка людина. Ішов поспіхом, говорив швидко. Та під час екскурсії розповідав поволі. Цікаво, ніби смакуючи старовиною, спогадами, що пов’язані із тим чи іншим предметом побуту. Наприклад, вишитою руками його матері сорочкою, стареньким барвистим рушником чи ще чимсь, чого у сучасній хаті не побачиш.