За державним класифікатором, завал будинку, який стався минулої суботи, не є надзвичайною ситуацію. Бо ж загиблих не було. Отже, просто «подія». Але яка?!
 |
«Легкий переляк»
Як розповідає начальник міського управління МНС Василь Мацалак, вони зайшли в завалене приміщення та просто почули людські голоси. Ті прокричали їм номер свого мобільного, тож рятувальники потім спілкувалися з ними по телефону. «В першу чергу ми розчистили там, де були люди. Потерпілі потрапили у повітряну нішу, – каже Мацалак. – І тому на них нічого не впало».
За словами заступника головного лікаря швидкої допомоги Ігоря Бойчука, вони забрали з місця події п’ятьох осіб та відвезли їх у центральну міську лікарню. Стан потерпілих був задовільний. Двоє потрапили з діагнозом «синдром тривалого здавлення», а інші троє – з аспірацією дихальних шляхів (надихалися пилом). А як повідомив «Репортеру» заступник головного лікаря центральної міської лікарні Володимир Вовчук, того ж вечора потерпілих відпустили додому, перед тим надавши їм психологічну підтримку.
На місці події МНС-ники працювали з сьомої вечора до шостої ранку. На розбір завалу вони залучили сім одиниць техніки та 66 рятувальників. «Весь наш особовий склад був піднятий за сигналом «Збір-аварія», – каже Василь Мацалак. – Спершу працювали одні – по 3-4 години, потім їх міняли інші. І так до ранку».
Керівник міського управління з надзвичайних ситуацій Юрій Щочкін говорить, що рятувальники все одно мусили знати напевне, що під завалом нікого немає. «Змушені були розібрати завал повністю, до самої підлоги, – каже Щочкін. – Тільки коли побачили чисту підлогу, і що там більше нікого немає, то припинили роботу. Це було о шостій ранку».
 |
Усі знали
Після того, як усі потішилися, що все так «легко» обійшлося, виникло логічне запитання: хто винен? Адже всі розуміють, що наслідки могли бути трагічними. Особливо, якщо припустити, що обвал міг статися в будні, коли на другому поверсі працювали би люди, а в магазині було би більше народу. Перший поверх наразі знаходиться у приватній власності, другий – у комунальній. Обидва власники зобов’язані доглядати за своїм майном. Однак…
З’ясувалося, що про поганий стан будівлі знали практично всі. А от чому нічого не робили – серйозне питання. «У 2002 та 2010 роках обстежували будинок, – говорить начальник департаменту містобудування та архітектури Олег Гаркот. – Відповідно до тих висновків, треба було робити капітальний ремонт. Але нічого не робилося, тому воно й обвалилося. Все просто».
Керівник муніципальної інспекції з благоустрою Степан Кукула підтверджує: поганий стан споруди був помітний усім. Проте, щоб «аж так», то ніхто й не уявляв. «Скрізь по стінах були тріщини, – пригадує Кукула. – Але у тій частині нашого офісу, яка збереглася, виглядало ще гірше. Тому я думав, що там може валитися в першу чергу. А виявилося, що навпаки – завалилося там, де здоровіше».
Попри те, що Степан Кукула бачив жахливий стан приміщення, він нікуди не звертався. Мовляв, він – лише орендар, і це не його обов’язки…
До речі, хто мав бити на сполох – досі не зрозуміло. Особливо, якщо згадати, що й балансоутримувач не вважає це своїми обов’язками. Споруда знаходиться на балансі ЖЕО №9. Начальник цього жеку Любов Андрусяк переконує, що про поганий стан будівлі її ніхто не повідомляв. А оскільки таких звернень не було, то вона нею й не займалася.
«На балансі жеку є 231 житловий будинок, і ми переважно обслуговуємо, їх – говорить Андрусяк. – А з орендарями цих приміщень у нас жодних угод не було. Тому жек до цих приміщень не мав жодного відношення».
Бах – і померла
За словами заступника міського голови Миколи Саєвича, при департаменті ЖКГ, транспорту та зв’язку є евакуаційна комісія. Вона займається обстеженням аварійних будинків, а потім розробляє плани-заходи на випадки землетрусів, аварій абощо. Так, у списку аварійних наразі є 17 будинків.
На подив «Репортера», Січових стрільців, 18 там нема. Будинок був у списку тих, що потребують капремонту.
«Буває що людина здорова, а тут бах – і захворіла чи померла, – говорить Саєвич. – Так, у будинку провалилася стеля, але треба враховувати, що він побудований ще у 1827 році. Щось не витримало, будемо досліджувати, що саме. Можливо, це пов’язано із морозами. А можливо, робилося переобладнання…».
Розпорядженням міського голови було створено відповідну комісію, каже перший заступник мера Зіновія Фітеля. В комісії – представники інститутів «Діпромісто» та «Проектреконструкція», які вже визначили: обвал стався через те, що не витримали арки. Одна була на першому поверсі, інша – на другому.
«Були спеціалісти із проектних інститутів і за характером тих обвалів – де і як що лежить, куди нахилено – визначили, що обвалилася середня стіна, – говорить Фітель. – А середня стіна якраз і мала ці арки».
Правда, чи були ті нещасні арки майже 200-річної давності, чи хтось їх поставив у результаті переобладнання – знов таки невідомо. Тож наразі всі говорять про ймовірне переобладнання приміщення, але, чи дійсно воно було, ніхто сказати не може. Олег Гаркот запевняє: жодних дозволів на перепланування архітектура не давала. Зрештою, керівник прес-служби головного офісу «Watsons» Сабіна Абляєва говорить те саме: підприємець, який орендує приміщення з 2002 року, робив тільки косметичний ремонт і ніякими переобладнаннями чи перебудовами не займався.
Треба рятувати
Крім того, що комісія вивчає питання: що ж сталося, вона зобов’язана згодом відповісти на запитання: що робити далі?
«Комісія повинна надати рекомендації щодо того, які в першу чергу треба зробити заходи, щоб будівля далі не руйнувалася, – розповідає Зіновій Фітель. – Гадаю, департамент ЖКГ запросить спеціалістів, які подивляться на стан стін і дадуть висновок, чи можна ті несучі стіни далі використовувати. Якщо будинок не підлягає реставрації, тоді ми його розберемо і будемо думати, що робити. А якщо напишуть, що реставрація можлива, тоді буде зроблений проект і його відновлять».
Натомість, Олег Гаркот переконаний – будинок можна зберегти. Якщо мати бажання. «Архітектура націлена на те, щоб врятувати пам’ятку архітектури й лишити її для нащадків, – говорить він. – І я думаю, це можна зробити, якщо хотіти».
Так чи інакше, а цей прикрий випадок ще раз нагадав міській владі, що Івано-Франківськ – місто історичне. Йому є що пильнувати та зберігати. І навіть далеко ходити не треба – прямо навпроти обваленого приміщення (на вул. Чорновола) маємо ще один будинок з тріщинами. Аби з ним не сталося такого ж, владі треба втрутитися. Правда, щоб це зробити, каже Олег Гаркот, треба спершу з’ясувати, хто є власником того приміщення. А вже потім звертатися з листом про терміновий ремонт будівлі.
До речі, Віктор Анушкевичус своїм розпорядженням створив ще одну комісію, яка займається комплексним обстеженням всього житлового фонду на предмет його технічного стану. Далі комісія надасть свої пропозиції, а депутати розглянуть їх на сесії.
Як не дивно, а суботній «завал» мер не розглядає в негативі. «Я вважаю, що ми прославилися на всю Україну в позитивному плані, – сказав Анушкевичус. – Адже жертв немає, бо навіть подряпин не було, в людей – тільки психологічний шок. Крім того, оперативно спрацювали всі служби. А такі випадки з будинками стаються скрізь – не тільки в Україні, а й за кордоном».
Дійсно, таке буває всюди. Бувають різні аварії, землетруси. А от щоб історичний будинок упав, бо за ним просто ніхто не дивився – тут ми, правда, «прославилися».
До теми
Історична довідка від краєзнавця Михайла Головатого
Житловий будинок, 1827 р.
Поблизу громадського центру міста, в межах колишнього Лисецького передмістя, на червоній лінії забудови. Збудований для купця С. Регенштрайфа. Найдавніший поверховий будинок за межами середмістя.
Будинок цегляний, двоповерховий, у плані Г-подібний. Фасад вирішений у рисах класицизму. По осі головного фасаду – неглибокий ризаліт у три вікна будинку з металевим балконом на всю його ширину, на литих кронштейнах і монограмою першого власника «SR» на решітці. Наріжні частини фасаду і краї ризаліту підкреслені композитними пілястрами на високих п’єдесталах. Міжповерховий пояс і фриз із рослинним орнаментом, карниз – із дентикулами. Вікна прямокутні, на першому поверсі із замковими каменями у вигляді лев’ячих голів, на другому поверсі – з рельєфним обрамленням. У верхній частині обрамлення – півциркульні, а площини під ними містять рельєфні стилізовані зображення сов у фас і рослинні фестони. Це також єдиний у місті будинок з художніми рельєфами на біблійні теми у підвіконних нішах.
У 1850-х роках тут містилася чоловіча міська 4-класна школа. До 1909 року дім залишався у власності спадкоємців С. Регенштрайфа, а далі протягом п’яти років змінив п’ятьох власників, а його ціна зросла з 300 тис. корон до половини мільйона. В 1918 році будинок придбав ковбасник М. Волонтковський і володів до радянської націоналізації.
У 1892 в будинку була відкрита кав’ярня «Габсбург». У 1918-му її придбав ресторатор М. Гаубеншток і перетворив на ресторан з двома залами – верхнім (на другому поверсі) і нижнім. Ресторан вважався найбільш аристократичним. У ньому відзначалися призначення на посади високих чиновників, влаштовувалися прийоми на честь високих гостей. Тут, зокрема, приймали польського міністра внутрішніх справ Б. Пєрацького 4 червня 1934 року – за 11 днів до його вбивства бойовиками ОУН у Варшаві. Та і М. Гаубеншток був не останньою людиною в місті – депутат ради міста, голова Товариства господарів і гастрономів.
