В урочищі Полумистий, що у Микуличині, працівники комунального підприємства “Пам’ять” ексгумували останки молодого воїна УПА – 23-річного Михайла Гнатюка з боївки “Шугая”. Він загинув у бою з енкаведистами у 1946 році. Нову могилу облаштують неподалік місця, де знайшли останки бійця, — на подвір’ї храму Вознесіння Господнього.
Про загибель Михайла Гнатюка, його поховання та ексгумацію читайте у репортажі Суспільного.
За словами краєзнавця Юрія Боберського, про загибель та місце поховання повстанця переповіла місцева жителька Євдокія Грицюк.
“Чорна рубаха” і 40 енкаведистів засіли під мостом. Вони зайшли до Євдокії, перед тим попросили молока. Вона їх пригостила. Вони з’їли все, що було в хаті. Розійшлися по навколишніх будинках і сказали всім не виходити з хати, не рипатися до самої ночі, навіть до ранку. Самі сіли під дорожнім мостом і чекали, за інформацією, мабуть, когось зі своїх сексотів, що будуть іти повстанці. Зробили тут засідку. Вночі, під ранок відбулася битва. Вранці вони побачили біля річки тіло одного повстанця. Підійшли до нього. Впізнали, що то був Гнатюк, — переповідає слова Євдокії Грицюк краєзнавець Юрій Боберський.
Читайте: Великдень у криївці. Як святкували бійці УПА на Прикарпатті (ФОТО)
Звістку про вбивство Михайла Гнатюка у схрон в урочищі Поляниця передала 19-річна зв’язкова Анастасія Варцаб’юк, розповідає вчитель історії Микуличинського ліцею Іван Онутчак. Повстанка та її побратим Василь Кром’янець загинули того самого дня.
Коли Анастасія принесла звістку про загибель Михайла, боївку вже оточили. Василь Кром’янець та Анастасія наклали на себе руки, — говорить Іван Онутчак.
Побратими Михайла Гнатюка таємно поховали його увечері. Хрести з його могили — спочатку березовий, потім залізний — зникали майже відразу після встановлення, каже краєзнавець Юрій Боберський. Потім на місці поховання висадили кущ бузку — як орієнтир.
Читайте також: Не лише зв’язкові. Як жінки воювали в УСС, УПА та борються нині
Просто закопали його, поставили хрест, помолилися, мабуть. Але не було ні священника, ні християнського поховання. Ніхто не міг навіть про те й думати, тому що було переслідування, — розповідає Юрій Боберський.
Адміністратор храму Вознесіння Господнього, отець Петро Жолобчук дізнався про місце поховання повстанця приблизно у 2010 році. Ексгумацію й упорядкування могили провели з його ініціативи.
Ми повинні відроджувати історію, дякувати кожній людині, яка віддає своє життя і боронить Україну від нападників. Ми повинні шанувати кожного і з гідністю увіковічувати в історії, — говорить отець Петро Жолобчук.
Керівниця бригади пошукових робіт комунального підприємства “Пам’ять” Ольга Третьякова розповідає: ексгумувати останки бійців УПА вдається нечасто.
Досить рідко саме повстанців, учасників визвольних змагань ми підіймаємо, досліджуємо. Завжди є якесь усвідомлення, що це — важливо. Треба для початку зрозуміти, що ці люди в 99% випадків були поховані не за будь-яким релігійним чи навіть моральним церемоніалом. І, звісно, це — важливо їх підняти й поховати з почестями, із шаною, — каже Ольга Третьякова.
За її словами, після ексгумації останки Михайла Гнатюка почистять у лабораторії та проведуть експертизу. Згодом передадуть громаді для поховання.
