«Та що я не бачив у тому Львові? Площа Ринок і купа туристів». Але найгоноровішим містом України треба гуляти, віддаляючись від головних визначних місць і кафе-атракціонів.
Львів починаєш любити не одразу, але – на все життя, пише Репортер. Львові
Ігристе до сніданку
З Франківська до Львова найзручніше добиратися залізницею. Сучасний дизель-потяг бірюзового кольору відправляється о 08:00 і прибуває приблизно о 10:00. Площу перед вокзалом відремонтували минулого року, тепер вона простора й чиста, б’ють фонтани.
До центру зараз можна доїхати трамваями № 1, № 4 і № 6. Усі вони їдуть по Городоцькій до оперного театру або далі – до Підвальної, поруч з площею Ринок. Річ у тім, що вулицю Степана Бандери, яка починається одразу за Привокзальною, зараз реставрують, тож транспорт по ній не ходить.
Інший варіант – пішки. Можна – по Городоцькій, попри цирк і собор Святого Юра. Або ж повернути наліво біля пам’ятника Степану Бандері та зануритись у мережу старих вуличок з величними австрійськими особняками. Тут Львів спокійний і задуманий, гуляють власники зі своїми породистими собаками, а студенти-політехніки неспішно чимчикують до гуртожитків.
Біля «Львівської політехніки» дорога веде пагорбом донизу, по вужчій і брукованій вулиці Дорошенка, або ширшій і зеленішій – Коперника. Остання пролягає попри палац Потоцьких, у якого з франківським побратимом зі спільного лишилася тільки назва. Біля нього можна звернути наліво, попри Львівську філармонію, зробити гак по вулиці Князя Романа і вийти до пам’ятника Данила Галицького.
А там уже й незамінна площа Ринок. Тут Львів на вихідних і в сезон нагадує Венецію чи Прагу, де будівлі треба розглядати поверх шеренг «ранніх пташок», взутих у кросівки, які прислухаються до жвавих екскурсоводів, але крадькома нетерпляче поглядають у бік наливок з «П’яної вишні». Але це – ще один шанс поностальгувати за європейськими подорожами.
Читайте: Фортеці, квіти і малі скульптури. Що подивитись на Закарпатті за вікенд (ФОТО)
Сніданки вже стали трендом у більшості модних українських закладів. Але саме у Львові кафе й ресторани ніби змагаються за те, щоб бути місцем, де зранку годують найкраще. Наприклад, у популярну «Ресторацію Бачевських» черга на вхід – з 07:00. Саме тоді тут можна заплатити фіксовану ціну та скористатися шведським столом під фортепіано і спів канарейок.
Ми не будемо довго чекати, бо вибір великий. Наприклад, за панкейками, млинцями і гофрами варто йти в «Цукор» – на Братів Рогатинців або в найказковішому місці Львова – проїзді Крива Липа. Снідати як польська пані можна серед розкішних інтер’єрів кафе «Під золотою розою». А у «Корках і крихтах» величезна тарілка сніданку та гарячий напій коштує від 190 до 210 грн. До цього ще можна замовити бокал вина, устрицю, десерт – і все по одній гривні. Втім, варто розраховувати свої сили – з’їсти все насправді важко.
Якщо потрапили у Львів не в сезон, коли площа Ринок не така залюднена, можна зайти в кафе «Кентавр». Або заглянути в «Гранд кафе Леополіс», прямо в Ратуші. Воно вже досить розпіарене серед туристів, але недарма. Взявши за основу неоригінальну концепцію Львова часів Австро-Угорщини, закладу вдалося виділитися з-поміж інших. Ціни тут не дуже високі, а десерти смачні. Основні страви подають у вежах – три тарілки на «золотій» підставці. До сніданкових додають бокал ігристого.
Риби та музеї
Якщо серед старовинних вулиць душа просить мистецтва, треба йти в музей. Один з найкращих у Львові – Музей етнографії та художнього промислу. Розташований у великому коричневому будинку з зеленим дахом і львівською статуєю Свободи. Всередині в холі – високі стелі, широкі сходи як у «Титаніку», всюди ліпнина. Тут можна оглянути колекцію порцеляни, великих позолочених годинників, музичних інструментів.
Або ж піти у Львівську галерею мистецтв з великою колекцією картин українських та закордонних живописців. Чи в Музей Пінзеля на жвавій Митній площі, навпроти цегляного бастіону. На середньовічну зброю цікаво дивитися в Арсеналі. А найгарніші фото вийдуть у Будинку вчених, колись – розкішному казино.
З новацій – минулого року тут відкрився музей історії міста «Львів стародавній». Як у Мадам Тюссо, тут можна сфотографуватися з досить реалістичними історичними постатями. Музей інтерактивний: є тачскріни й монітори, за допомогою яких легко відтворити звуки і відчути запахи.
А далі варто заглянути всередину львівських соборів. Чи не найгарніший інтер’єр – у церкві Святого Андрія – колишньому монастирі бернардинів, і в Гарнізонному храмі. Також минулого року після довгої реставрації знову відкрили для відвідувачів вірменський собор з орієнтальними візерунками й різнобарвними розписами.
Якщо хочеться не високих матерій, а приземлених розваг, то у Львові багато торгових центрів. Можна влаштувати шопінг і подивитися гарний фільм у сучасному кінотеатрі «Планети кіно» чи «Multiplex». Обирайте технологію IMAX – екран завбільшки з п’ятиповерховий будинок та ідеальна картинка. Або ж 4DХ – коли крісла рухаються і спецефекти з кіно переносяться на глядачів.
Давні руїни і кам’яні стовпи. Туреччина, якої ви не бачили (ФОТО)
Також влітку можна відвідати відкритий басейн і позасмагати. Або ж нагулятися величезним Стрийським парком і з’їсти морозива зі смаком бурбону чи горгонзоли у «Файних Льодах».
Минулого року в місті відкрився океанаріум. Дітям сподобається особливо, та й дорослим нудно не буде. Він розташований у центрі, на проспекті Шевченка. Тут – три поверхи, великі акваріуми, де над кольоровими коралами плавають різні риби. Ціна – 250 грн з дорослого і 150 з дитини.
Прийшов час обідати, але ми оминаємо туристичні приманки з батогами, упівцями і кавовими шахтами. Йдемо в один із затишних італійських ресторанів і з бокалом вина відпочиваємо після насиченого ранку.
Вперед, на гору
На Львів опускаються сутінки, вмикаються ліхтарі, майже з кожного закладу лунають звуки джазу. Крученими вуличками віддаляємося від центру в бік Високого замку. Проходимо попри меморіал Героїв Небесної Сотні, кам’яні монастирі й костели. Ноги вже гудуть, а попереду ще сотні сходинок. Зате зверху можна оглянути все місто, пообіцяти собі наступного разу дійти далі, аж до парку Знесіння, або й на Личаків…
Сфотографувати Львів з висоти можна ще з ратуші, але там платно. Ще є кілька оглядових майданчиків на найвищому поверсі торгових центрів «Роксолана» і «Вернісаж Lviv Mall». Або в кількох ресторанах на даху.
Інший варіант – йдемо до Оперного театру. Уже вечір, тому ввімкнений новий фонтан, грає класична музика. Якщо вбрання підходяще, а надворі не липень чи серпень (коли в театрах перерва), то йдемо на балет чи оперу, навіть, якщо не вважаєте себе любителем високого мистецтва. Як мінімум, щоб насолодитися вишуканою атмосферою та декораціями.
Якщо не оперний, є немало інших театрів. У Заньковецької вистави класичні й традиційні, у Курбаса – новаторські та оригінальні. А ми прямуємо в невеликий театр «Воскресіння», де в маленькому камерному залі актори змушують сміятися і плакати кілька десятків глядачів.
Вечір у Львові можна завершити в одній із затишних кав’ярень. Або у барі, щоб випити чогось міцнішого. І почути, як старе й норовливе місто стало ніби рідним.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.