В Івано-Франківську завершився фінал пітчингу ідей у рамках ініціативи президента «Тисячовесна», яка пройшла вперше. На ньому понад 500 ідей у різних сферах культури отримали фінансування з держбюджету та від спонсорів проєкту.
Також подія об’єднала політиків і культурних діячів на освітніх панелях, де обговорили сучасні проблеми сфери мистецтв. Зокрема – про кризу з книговиданням та головні виклики у фінансуванні культури наступного року, пише Репортер.
Бюджет на культуру
Протягом п’яти днів на «Тисячовесні» понад 1000 учасників представляли свої ідеї журі, до якого входили діячі культури з України та з-за кордону. Загальний бюджет фінансування програми від держави – 4 млрд грн. За ці гроші комісії вирішували, скільки та які проєкти зможуть підтримати.
І вже на цьогорічній події анонсували «Тисячовесну 2027». Якою вона буде – поки думають. Головне – питання бюджету. Адже гроші потрібні не лише на «Тисячовесну», а й на підтримку культурних інституцій – Держкіно, Український культурний фонд тощо.
Читайте: Переговори починаються. Що таке кластери та що далі чекає Україну на вступі до ЄС
За словами міністерки культури, віцепрем’єр-міністерки з гуманітарної політики Тетяни Бережної, цьогорічний запит на фінансування «Тисячовесни» становив майже 16 млрд грн – проти реально виділених 4 млрд. Тобто величезна кількість проєктів залишилась непрофінансованою.
Ключовий виклик – це бюджети, – говорить Тетяна Бережна. – Якщо порівняти бюджет міністерства культури і бюджет міністерства освіти, соціальної політики, у нас було 14 млрд грн проти їхніх 300 млрд грн – і такі ж бюджети в інших гуманітарних міністерств. Менше хіба в сім’ї, молоді та спорту.
За словами Тетяни Бережної, наступного року бюджети головних культурних інституцій будуть збільшені. Та все ж проблема фінансування сфери культури стоїть гостро.
Три чверті книг – у вогні
Цьогоріч учасники змагалися за підтримку від ініціативи «Тисячовесна» у таких категоріях: ігрові фільми та серіали, неігрові (документальні) фільми та серіали, анімаційні фільми та серіали, фільми та серіали для дитячої аудиторії, сучасна музика, перформативне мистецтво, аудіовізуальні шоу та відеоролики для соціальних мереж, візуальне мистецтво.
Читайте: Спадщина не на часі. Чи продовжує Франківськ втрачати пам’ятки?
Наступного року до програми уже запланували додати книги. Адже ситуація з книговиданням зараз більш тривожна, ніж будь-коли. У першу чергу – через атаки росії на склади книговидавництв.
На думку нашого комітету, ми в дуже критичному моменті, – каже народна депутатка, заступниця голови комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук. – За моїми даними, цьогоріч ми маємо 13 млн знищених книг, понад 1 млн – це підручники. Тобто це три чверті всього, що видавництва надрукували цього року.
За словами Євгенії Кравчук, зараз перед урядом стоїть основне завдання – додрукувати шкільні підручники, адже росія знищила наклади по деяких предметах повністю. Але й звичайні видавництва переживають важкі часи – незалежно, де розташовані їхні склади, у Харкові, чи Львові. Адже російські удари є по всій Україні.
Чи зможуть усі видавництва дожити до “Тисячовесни” 2027 року? Ні, якщо зараз не буде певного плану порятунку галузі, – говорить нардепка. – Серед основних рішень, на мою думку, – кредити на закупівлю зруйнованого обладнання, очевидно пільгові. Про зменшення податкової ставки ніхто не буде говорити, бо є обмеження перед МВФ. А ще досі не запрацював закон про компенсацію оренди для книгарень. Багато хто відкрився, сподіваючись, що ця компенсація буде. Нас трохи непокоїть, що міністерство фінансів не дає впровадити повноцінно цю норму закону, а обирає лише книгарні у маленьких містечках.
За словами засновника мережі книгарень «Сенс» Олексія Ерінчака, зараз є помітний спад сфери книговидавництв – після піднесення, викликаного повномасштабним вторгненням. Тепер з книгою знову почали конкурувати інші сфери дозвілля – і вони, очевидно, виграють.
Люди пішли в цю сферу, побачили, що сюди пішли гроші, – каже Олексій Ерінчак. – Адже на початок повномасштабного вторгнення 80% книжок на українському ринку були російською мовою. Спочатку це обмежив закон, а потім ми домовилися з основними гравцями ринку, що перестаємо їх продавати. Тож залишився величезний вакуум, який почали заповнювати українські видавці. Кінець 2022 – 2023 рік – золоті часи, коли всі видавалися. Зараз, звісно, бачимо спад.
За словами Тетяни Бережної, уряд уже працює над низкою програм з підтримки українських видавництв. Адже російські атаки на культуру точно не припиняться.
Замки – у концесію
Все ж, майбутнє сфери культури – у тому, чи зможе український продукт конкурувати із закордонним і – за увагу місцевої аудиторії.
Зараз у моїй команді, перше питання, яке на часі, – це демографія, – каже заступниця керівника Офісу Президента України Олена Ковальська. – Культура, освіта – всі гуманітарні напрямки тут повинні працювати злагоджено, щоб діти залишалися в країні, щоб сюди поверталися. Але ми ще бачимо інші виклики, сенсового характеру. Є велика потреба боротися за українську ідентичність, яку намагалися вбити кілька поколінь наших сусідів. Є теми української історії, наших героїв, потрібно промотувати, якими потрібно захоплювати наших дітей і молодь, щоб надалі ми були суб’єктними – у першу чергу у власних очах.
Найближчим часом Мінкульт планує тісно працювати з МЗС, щоб просувати українську культуру за кордоном. Такий план готуються представити наступного року.
Дуже важливо, щоб ми орієнтувалися на світ, і продукт, який ми виготовимо, був експортно орієнтований, – говорить Тетяна Бережна. – Побудувати якісну екосистему поширення українського продукту за кордоном – це непросто. Задіювати посольства, консульства, інші дипломатичні структури – це дуже мала частина того, що ми можемо зробити. На фестивалях, книжкових ярмарках ми намагаємось представити достойні проєкти, але водночас 70% зусиль витрачаємо на те, щоб туди не потрапила росія. І в такому постійному балансуванні намагаємось бути там помітними.
За словами міністерки культури, ще один виклик – достойна оплата для діячів культури. Над цим теж намагаються працювати у Мінкульті.
А одна із найбільш проблемних сфер – реставрація пам’яток – потребує нового підходу.
Якби на Лавру повісили банер приватної компанії, яка допомогла б з реставрацією, як це буває за кордоном? По-перше, це заборонено законодавством, по-друге, нас би «зжерли» у соцмережах. А де державі брати гроші на це? – каже народний депутат Микита Потураєв. – Бо ж це питання можна вирішувати в інший спосіб, як вирішується в будь-якій країні. Ми шукаємо такий спосіб разом із міністерством.
Читайте: Захистити вразливих. У Франківську втілюють проєкт, щоб зменшити випадки домагання у школах і вишах
Наше завдання – зробити дорожню карту, що повинен зробити інвестор, щоб взяти в концесію пам’ятку архітектури. Десь три кроки, бо більше – це вже буде складна історія, яка нікому не буде подобатися, – говорить Тетяна Бережна. – Я теж не вірю, що держава має знаходити гроші на цю реставрацію, це просто ніколи не станеться. Нам треба покладатися на роль бізнесу. Наша меценатська традиція дуже давня – подивіться на Києво-Печерську Лавру, на Острозьку академію – вона актуальна і для ХХІ століття.
На брифінгу з нагоди «Тисячовесни» Тетяна Бережна повідомила, що один із замків на Франківщини можуть вже скоро відновити – про це зараз ведуться перемовини з Європейським банком реконструкції і розвитку. Але поки конкретний замок не називають – чекають на угоду з партнерами.
Авторка: Ольга Романська
