Івано-Франківський залізничний вокзал, 08:59. Люди зайняті веселими розмовами та підготовкою до поїздок, які скоро розпочнуться. О 09:00 все замовкає – дикторка оголошує хвилину мовчання за загиблими внаслідок російського вторгнення. Усі без винятку застигають у тиші, поки метроном відлічує одну хвилину.
Ця одна хвилина не забрала багато часу у пасажирів. Втім, для родин загиблих вона є дуже важливою – як й інші заходи з вшанування пам’яті їхній рідних, пише Репортер.
Хвилина мовчання
Як розповідає співорганізаторка ГО «Родини загиблих захисників і захисниць Івано-Франківська» Галина Батюк, люди, що поховали рідних, раді будь-якій згадці про тих, кого втратили, і вдячні за неї. Втім, від суспільства не завжди є розуміння, наскільки важливо вшанувати пам’ять бійців.
Наприклад, у ЦНАПі о дев’ятій ранку усі зупиняються. А кілька разів я в цій годині подавала документи у «Івано-Франківськгазі», ввімкнула метроном і встала, а навколо ніхто не відреагував, зокрема й працівники установи, – розповідає жінка.
Для родин загиблих дуже важливо бачити, що місто вшановує цю хвилину мовчання, каже Галина Батюк. Жінка втратила чоловіка – зв’язківця Сергія Батюка – у червні 2022 року. А недавно мала невеликий конфлікт з кав’ярнею навпроти ратуші, де теж не реагували на ранкове вшанування пам’яті. Про це навіть зробила пост у Facebook і виклала відео, де чути, як із закладу лунає рок-музика.
Я звернула увагу на дві кав’ярні – одна біля ратуші, інша на площі Міцкевича, – які не зважали на те, що є хвилина мовчання і вмикали музику. Я звернулася до обох, чи можуть вони вимикати музику, а ще краще – ввімкнути метроном, щоб чули люди навколо, – розповідає Галина Батюк. – Через деякий час я почула, що в кав’ярні біля ратуші було оголошення про хвилину мовчання і ввімкнений метроном. А з іншої знову лунала музика, хоч власник мені обіцяв, що її зупинятимуть о 09:00. Коли зробила пост, власник відреагував і сказав, що працівники просто забули. Через деякий час я знову проходила повз, почула, що музики не було і тихенько ввімкнули метроном.
Читайте: Відновитися після втрати. Як у Франківську ГО об’єднує родини загиблих військових
Пам’ять важлива для нащадків
З початку повномасштабної війни на навчальних закладах Івано-Франківська встановили 208 меморіальних дощок. Ще близько 200 дощок встановили у рамках проєкту «Івано-Франківськ – місто героїв», серед яких загиблі під час АТО-ООС та діячі національно-визвольного руху, розповідає куратор програми Станіслав Козлов.
Втім, за словами Галини Батюк, не достатньо просто встановити меморіальну дошку. Наприклад, у деяких ліцеях уроки розпочинають з хвилини мовчання, вмикають гімн і розповідають про військових, які віддали життя за Україну. Такі навчальні розповіді є і в деяких дитсадках, де дітей змалку привчають до вшанування пам’яті.
Наприклад, у фізико-технічному ліцеї, де навчається моя донька, є 10 пам’ятних дощок військовим, які загинули з 2014 року. На уроках учні досліджують їхні історії, про них згадують, – говорить Галина Батюк. – А у виші, де встановлена анотаційна дошка моєму чоловікові, ні на яке свято не звертають на неї жодної уваги. Родинам це боляче, бо це не для нас, це – для майбутніх поколінь. Бо якщо нас, найрідніших, не буде, наступні покоління не розумітимуть, хто ці люди й чому вони важливі.
Читайте: Місце тихих розмов і сумних усмішок. Один вечір на Алеї слави героїв Івано-Франківської громади
На цвинтарі землі вистачить на рік
Алея слави героїв Івано-Франківської громади розташована на міському кладовищі в селі Чукалівка. Зараз більшість загиблих військових знайшли вічний спочинок саме тут. Інколи, якщо є бажання рідних, їх ховають на цвинтарях у селах громади.
Як розповідає директор міської ритуальної служби Андрій Хруник, зараз на Алеї встановлені 96 пам’ятників загиблим військовим, до кінця року має бути 104. Далі роботи зі встановлення припинять на холодний період, до весни.
З літа 2023 року у місті узгодили, що усім загиблим військовим встановлюватимуть однакові пам’ятники. Зараз усі монументи на кладовищі – за одним зразком, за винятком першого загиблого з громади, чиї батьки встановили пам’ятник раніше. Для цього провели зустріч влади, ритуальної служби та сімей усіх загиблих на той час. Тоді родини військових могли проголосувати та обрати макет, який би влаштовував більшість.
Тоді 90% присутніх підтримали макет, який зараз втілюють, – говорить Галина Батюк. – Ми розуміємо, що зараз людей, яких спіткала така сама гірка доля, набагато більше, але наш цвинтар виглядає як справжнє кладовище похованих військових. До того ж кожен може додати невеликі деталі за власним бажанням.
Щодо місця, то наразі його вистачає, каже Андрій Хруник.
Ми закупили землі у мешканців у 2020 році й тепер освоюємо, – говорить директор ритуальної служби. – Наразі підготовлені дві великі ділянки. На цей рік уже є площа для поховання, лише треба заасфальтувати проїзди між ділянками. А на наступний рік будемо готувати нову ділянку з тих, які є у нашому користуванні. Тієї землі, що є зараз, вистачить якраз на наступний рік. Далі плануємо купити ще ділянки у мешканців.
Читайте: «Військовим не вистачає розуміння суспільства». Як у ЦМКЛ займаються реабілітацією поранених бійців
Алею міняти рано
Ще одне місце, де вшановується пам’ять загиблих бійців в Івано-Франківську, – Алея Героїв на стометрівці. Банери із загиблими військовими дивляться на перехожих, а рідні залишають біля них лампадки й квіти.
Про те, що місце на пішохідній вулиці закінчується, говорили ще рік тому. Втім, для близьких загиблих військових ці банери важливі, а перенести їх у менш залюднене місце – це сховати від очей мешканців, чого б родини бійців не хотіли. Тож влада прийняла рішення продовжити їх ставити. Зараз Алею продовжили від Вічевого майдану по вулиці Дмитра Вітовського, по ній планують встановлювати банери й надалі.
Та надалі, за словами Галини Батюк, мало б бути компромісне рішення, щоб переобладнати Алею Героїв.
У майбутньому є ідея змінити повністю макет, можливо, об’єднати фото військових, але щоб у кожного була індивідуальна зона, – говорить дружина загиблого воїна. – Так Алею можна буде зробити сучаснішою і вона займатиме менше місця. Але забрати їх зовсім – погана ідея.
Все ж, оновлювати Алею Героїв можна буде тільки, коли буде відома остаточна кількість загиблих військових. А це настане тільки після закінчення війни.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.