Франківська стометрівка вже не є безтурботним місцем – на перехожих безмовно дивляться обличчя загиблих героїв. На жаль, кількість некрологів щодня збільшується, як і кількість облич.
Кожне місто Прикарпаття і цілої України намагається гідно вшанувати пам’ять про загиблих воїнів, а у Києві навіть заговорили про Пантеон, пише Репортер.
Франківськ: гроші на пам’ятники
Минулого тижня міський голова Івано-Франківська разом з родичами загиблих героїв провели зустріч на міському кладовищі. Там затвердили вигляд пам’ятників на могилах воїнів.
Погодили, що пам’ятники будуть з граніту, однаковими за формою, – пише міський голова Руслан Марцінків. – Кожна родина зможе вирішити індивідуально, який зробити напис. Також оберуть варіант для фото (фотоскло або кераміку) та яку встановити вазу для квітів. Біля пам’ятника буде лавочка з місцем для зберігання речей. За бажанням родичів можна буде викарбувати звання кожного Героя на гранітній основі.
Перші три ряди планують встановити вже у найближчі тижні. Також місто пообіцяло допомогти з встановленням пам’ятників – на кожен виділити по 60 тис грн.
Це буде стосуватися усіх, хто був на час загибелі зареєстрований в Івано-Франківській громаді й тих, хто похований на території громади, – каже заступник міського голови Олександр Левицький. – Це шана і внесок, на жаль, лише матеріальний. Міська громада надаватиме 60 тис грн – це погодили з сім’ями загиблих. Ще 30 тис грн даватиме обласна рада. Ми будемо максимально сприяти й радити, як правильно звернутися до обласної ради, щоб отримати ці кошти.
Зараз майже 300 мешканців Франківської громади загинули, захищаючи Україну. Рідним загиблих місто виплачує допомогу. Щодо алеї з банерами, то найближчим часом її не планують розширювати.
Це рішення погоджує архітектура міста. Я не маю інформації, що це буде постійна експозиція, – каже Олександр Левицький. – Можливо, з часом вона буде змінюватися. Якщо загиблих стане більше, можливо, вирішуватимуть можливість чергування банерів, будуть узгоджувати це з родичами. Вшанування пам’яті загиблих триває щоденно. Сьогодні це борди, завтра – банери, потім ще щось.
Місто героїв
Програма «Івано-Франківськ – місто героїв» розпочалася ще у 2012 році. Раніше анотаційні дошки робили митцям, художникам, письменникам. З 2014 року їх встановлюють загиблим учасникам війни.
Читайте: Вони загинули за Україну. Солдат Андрій Гуль
З 24 лютого 2022 року на території громади встановили 41 анотаційну дошку загиблим захисникам. Загалом, з часу впровадження програми у місті з’явилося близько 200 меморіальних дощок.
У нас є неформальна спілка сімей загиблих на війні, де батьки, родичі подають клопотання на встановлення пам’ятної дошки, – розповідає керівник секретаріату Івано-Франківської міської ради Станіслав Козлов. – Ми працюємо з цими клопотаннями. Були й такі пам’ятні дошки, які ми ініціювали самостійно. Зараз дошки розміщують переважно на фасаді навчальних закладів, щоб це мало патріотичний, виховний характер для молоді.
На кожній дошці є QR-код із посиланням на сторінку про загиблого з вебсайту програми «Івано-Франківськ – місто героїв». Там можна прочитати розширену біографію та переглянути відеорепортаж.
Також у 2020 році вийшла книжка за підсумком встановлених близько 150 пам’ятних дощок.
Бурштин: стела пам’яті
У серпні 2022 року в Бурштині відкрили меморіал «Стела пам’яті Героїв». Композицію меморіалу створюють три стели різного розміру: Героїв Майдану, полеглих в російсько-українській війні та волонтерів.
Стели, що «плачуть» з кожним дощем, але залишаються могутніми й непохитними, хоч і вкриті пробоїнами. Пробоїни – це силуети людей, символ героїв, яких уже немає з нами. З якої б сторони не дивитися, завжди в центрі залишається один силует – когось, хто віддав життя за Україну, – йдеться в описі пам’ятника.
Це металеві конструкції, не покриті ніяким захисним матеріалом – вони символізують біль українського народу, – каже секретар Бурштинської міської ради Роман Іванюк. – Ідея з’явилася ще коли відбувся Майдан, почалася АТО. Меморіал виготовили ще за минулої каденції, за сприяння обласної ради і ГО «Майдан Бурштин». Але тоді він просто стояв на території комунального підприємства. Тож ми вирішили його звідти забрати й нарешті втілити ідею.
Меморіал виготовив скульптор зі Львова Володимир Семків. Біля пам’ятника поставили лавочки. На відкритті показали танцювальний номер про закохану пару, яку розділила війна. А ще – нагородили медалями місцевих волонтерів.
Наразі 26 воїнів з Бурштинської громади віддали свої життя на війні. Тож у Бурштині, як і в багатьох містах Івано-Франківщини, є своя Алея Героїв з банерами загиблих. Втім, за словами керівниці відділу культури, туризму і внутрішніх зв’язків Бурштина Тетяни Зорій, мешканці не задоволені місцем, де її розмістили – на алеї Шептицького.
Було багато негативних відгуків. Через два тижні після того, як ми поставили куби, вандали їх пошкодили, – каже Тетяна Зорій. – Тож у планах її перенести, можливо, у парк. У міського голови є ідея доповнити «Стелу загиблих Героїв» біля міської ради й поставити алею тут.
Калуш: цифрові пам’ятники
Свої алеї з банерами про загиблих військових є у Долині, Верховині, Калуші. Зокрема, у Калуській громаді сім’ї загиблих можуть отримати до 50 тис грн одноразової допомоги на встановлення пам’ятників. Про це на своїй Facebook-сторінці написав міський голова Калуша Андрій Найда.
Також у місті ухвалили ескіз уніфікованого пам’ятника. За словами Найди, цю ініціативу погодила більшість родин загиблих.
Таким чином ми започатковуємо на Алеї слави міського кладовища та на цвинтарях сіл нашої громади встановлення однакових, за згодою родини у кожному конкретному випадку, надмогильних пам’ятників загиблим бійцям, – написав міський голова.
Також у Калуші планують створювати цифрові пам’ятники загиблим. Ідея належить Мар’яні Ковальчук, сестрі загиблого воїна Юрія Ковальчука. Це працює так: треба відсканувати QR-код на фотографії на борді чи пам’ятній дошці. Відсканувавши, потрапляєш у мобільний додаток Bank of Memories, у якому й розміщені відеоісторії з життя людини. Подавати матеріали в додатку можна й самому, попередньо зареєструвавшись.
Автор додатка Bank of Memories – Андрій Меланчик з Умані. На створення застосунку, який працює на технології блокчейн, його надихнули роздуми про те, як зберігати пам’ять про людину для майбутнього, адже матері хлопця поставили діагноз – хвороба Паркінсона.
У Калуші цим займаються Владислав Цюпа й Мар’яна Ковальчук, які створили громадську організацію «Спогади України». Першу таку оцифровану меморіальну дошку Юрію Ковальчуку відкрили на фасаді калуського ліцею №5.
Читайте: Вони загинули за Україну. Старший солдат Вадим Кутовий
Київ: Пантеон героїв
У березні 2023 року військова ЗСУ та керівниця медичної служби «Ульф» Аліна Михайлова зареєструвала на сайті Офісу Президента петицію про створення Національного Пантеону Героїв на Аскольдовій Могилі. Саме там недавно поховали легендарного військового родом з Прикарпаття – Дмитра Коцюбайла на позивний Да Вінчі, який був нареченим Аліни Михайлової. За кілька днів петиція набрала 25 тисяч підписів.
У пантеоні, зокрема, військова пропонує перепоховати Павла Скоропадського, Симона Петлюру, Степана Бандеру, Євгена Коновальця, які поховані за межами України.
Раніше, ще у 2020 році, проєкт постанови про створення Пантеону національних героїв зареєструвала у Верховній Раді народна депутатка з Івано-Франківська Оксана Савчук.
Крім пантеону, у Міністерстві культури та інформаційної політики представили проєкт Національного військового меморіального кладовища для вшанування загиблих захисників. Його планують створити на виїзді з Києва – у Биківнянському лісі.
Ще раніше Київрада доручила департаменту містобудування та архітектури КМДА розробити детальний план території для розташування Національного військового меморіального кладовища в урочищі «Лиса Гора». Пізніше місце для кладовища вирішили змінити.
Читайте: «Кожен атовець був готовий». Як живе у війну «Бандерівський схрон»
Вшанування важливе для військових
Як розповідає історикиня, волонтерка та військова Марина Мурзаєва, створення пантеону – добра європейська практика вшанування героїв та визначних діячів. Але він повинен не лише розповідати про сучасну російсько-українську війну, а й про минулі війни.
Треба показати багатовікову війну з агресором, – каже Марина Мурзаєва. – Тоді ми зможемо пояснити, що війна зараз – це не щось нове, сьогоднішні полеглі та живі герої продовжують чин людей, які боролися за цю самостійність. Тому до пантеону героїв треба підходити комплексно, бо дуже багато людей у світі не розуміють сутності цієї війни і в чому феномен звитяги українських воїнів сьогодні. Треба повертати Бандеру, Коновальця, мають бути представлені такі постаті як Хмельницький, Богун, руські князі.
Щодо локальних ініціатив вшанування героїв, вони не менш важливі – як для цивільних, так і для самих військових.
Загибель побратима дуже складно переживати, і під час ротації багато бійців їздить на місця поховання близьких людей, – говорить Марина Мурзаєва. – Їм приємно бачити, як місцеві вшановують героїв на всіх рівнях – і алеї, і банери. Дуже гарна ініціатива з муралами, зі створенням молодіжних центрів чи спортивних секцій імені того чи іншого героя. Це важливо і для молоді, яка буде виховуватися на цьому прикладі самовідданості, й для військових тепер. Ти відчуваєш, що суспільство схиляє голову перед найкращими і це допомагає навіть у психологічній реабілітації.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.