Рік тому Україна стала кандидаткою на вступ у Європейський Союз. З того часу триває робота над приведенням українського законодавства до європейського. Це стосується і вимог до сертифікації харчових продуктів та їхнього виготовлення.
З одного боку, нові вимоги позитивно вплинуть на якість продуктів на полицях магазинів. З іншого – малим фермерським підприємствам може бути важче встигати за європейськими вимогами, пише Репортер.
У ЄС важливі сертифікати
У липні 2023 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт із вдосконалення державного регулювання продовольчої безпеки та розвитку тваринництва. Так виробництво продуктів тваринного походження в Україні обіцяють регулювати як у ЄС. Як запевняють у ВР, це дасть змогу вийти на європейські ринки.
Серед іншого, підприємці отримали спрощені умови для ведення бізнесу. А ще посилився державний контроль усіх етапів виробництва продукції.
Як розповідає радниця депутата Європарламенту, українка Тетяна Акер, контроль у ЄС виробництва та продажу продукції дійсно суворий. При чому, в порівнянні не лише з Україною, а й з такими державами як США, Канада чи Велика Британія.
Євросоюз – це єдиний ринок для багатьох країн, тому захист споживачів дійсно серйозний, – говорить Тетяна Акер. – Бо, якщо, умовно, якийсь француз отруїться українським молоком, треба дослідити весь ланцюг виробництва аж до корови і робітника, який її видоїв, щоб знайти винного. Це дуже розгалужений і бюрократичний процес. Головний принцип – tracebility, тобто наявність шляху, який можна відслідкувати.
Якщо зараз у будь-якому місті України можна знайти стихійні ринки, де люди продають свій товар прямо з грядки, то до вступу в Європейський Союз це явище має зникнути. Ринки працюватимуть, але, щоб там торгувати, продавець має мати всі необхідні сертифікати.
Читайте: Від розет до коней. Як Франківщина за допомогою ЄС розвиває туризм попри війну
Без впровадження усіх вимог до виготовлення та продажу продукції та створення державних органів, які контролюватимуть кожен етап виробництва, Україна не зможе ввійти в ЄС. Ці норми прописані в нормативно-правовій базі Євросоюзу, які називаються Aquis.
Перевіряють лише в супермаркетах
За словами Богдана Лутчина, власника фермерського господарства «Беррі Прикарпаття», що у Чукалівці біля Франківська, зараз в Україні не дуже контролюється якість вирощеного товару. Все – на совісті виробника. А повномасштабна війна ще більше спростила цей процес.
У нас є багато фірм, які працюють на Європу та експортують туди товар. До цього вони проходять усі перевірки й отримують сертифікати, – каже Богдан Лутчин. – В Україні ніхто не вимагає ніяких сертифікатів. Хіба супермаркети – там є контроль, при чому як у великих мережах, так і в менших. А малі магазини більше вірять на слово.
Читайте: «Міх чаю». На Прикарпатті виготовляють напій, який пахне природою (ФОТО, ВІДЕО)
Полуницю з «Беррі Прикарпаття» продають лише на українському ринку. Як каже Богдан Лутчин, були пропозиції і з Саудівської Аварії, і з Катару. Але вони просили дві тонни на тиждень, а мале підприємство не може виростити так багато.
Я себе вважаю малим фермером, то для нас основна вимога при вступі в ЄС – це працювати офіційно, мати сертифікат якості й щоб ягоди не містили нітратів. Я уже працюю за такими принципами. А от великі господарства, які вирощують полуницю десь на Закарпатті чи на Херсонщині, можуть дозволити собі залити поле хімією, якщо ягода хворіє, потім завантажити все на фуру, яка поїде в інші області – й шукай потім крайнього, якщо хтось отруївся.
Все ж, у добросовісного фермера буде більше покупців і довіра на майбутнє, а значить – добра репутація. Тому в «Беррі Прикарпаття» слідкують за тим, зокрема, які добрива використовують. За словами Богдана Лутчина, замовляють якісні, ізраїльські. Українські поки себе зарекомендували не дуже добре.
Боротьба за бренди
Українські фермери уже можуть готуватися до нових вимог і норм. Тетяна Акер радить у першу чергу вивчити, які добрива та речовини заборонені в Євросоюзі та поступово відмовлятися від них.
Є список заборонених речовин на основі наукових і практичних досліджень, який щороку моніториться в ЄС, – каже Тетяна Акер. – А головне – забезпечити слід, тобто знати все, що ти робиш, де і у кого купуєш добрива, упаковку для товару. Щодо пакування, до речі, зараз у Євросоюзі якраз переглядають директиву, присвячену цій темі. Бо виявилося, що пакування продуктів складали десь 60% забруднення ЄС. Тож питання сільського господарства там йде поруч з екологією.
Захист навколишнього середовища у Європі дуже важливий. Нещодавно там прийняли закон «Про відновлення природи». Серед іншого, країни планують відновити близько 60% усіх видів фауни та флори. Це стосується і фермерства, адже, якщо на території господарства виявили якийсь вид, що зникає, господарську діяльність там треба припинити.
Читайте: На канікули – в Європу. Понад 300 дітей Франківської громади відпочили у Польщі, Угорщині та Литві
Також у ЄС діють спеціальні стандарти добробуту фермерських тварин – їхнього утримання, перевезення та забою. В Україні у 2021 році теж ухвалили закон «Про захист тварин від жорсткого поводження». Там уже прописані деякі з європейських норм. Але для вступу в ЄС закон має бути не лише на папері, а й суворо контролюватися державними органами. Це стосується й інших вимог – зокрема, маркування та найменування продуктів.
Ще один цікавий вплив на український ринок після вступу в ЄС – моцарела, фокачча, пармезан, фета та інші схожі продукти, вироблені в Україні, не зможуть так називатися, – каже Тетяна Акер. – Один із головних принципів ЄС – захист країни-виробника та географічного зазначення. Наприклад, недавно Греція добилася, що йогурт признали її національним продуктом і лише вона може виробляти товар з такою назвою – хоч кандидатка на вступ Туреччина протестувала. Але є і плюси: Україна може отримувати патенти на свої національні товари, який от вже має бриндза, і які стануть нашим брендом. А коли європейський ринок відкриється для України, наші виробники матимуть не одну, а 27 країн, щоб реалізувати свою продукцію.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.