Надія Богович — родом із села Гарасимів. У 2016 році жінка вступила до лав тактичної групи ДУК ПС “Сапсан”, де займалася глибинною розвідкою. Вона брала участь у боях за Мар’їнку, Піски, Шахту “Бутовка”, Кам’янку, біля Донецького аеропорту, Жованку. Зараз вона є командиркою взводу дистанційного мінування.
Історію Надії Богович розповіли насторінці Обертинської громади.
Коли я пішла воювати, моїй дочці Аліні було 15 років. Вона мене чекає — і ця любов зігріває та допомагає у реаліях воєнних буднів, — каже військова.
У 2018 році Надія Богович підписала контракт із 24 окремою механізованою бригадою імені Короля Данила. У 2019 з побратимами звільняла території поблизу Мар’їнки.
Військова брала участь у виходах диверсійно-розвідувальної групи, за що отримала кілька нагород. Воювала за Красногорівку, Світлодарськ, Новолуганське, Миронівське.
На початку 2021 року — Попасна. Тут і застало жінку-бійця повномасштабне вторгнення. Після Попасної — Врубівка, Комишуваха. Поранення, лікування — і знову бої: на Херсонському напрямку, звільнення Давидового Броду, Бахмут, Торецьк… Майже рік — участь в боях за Часів Яр, як командирка саперної розвідки, — йдеться у дописі.
Надія Богович має звання молодшого лейтенанта і зараз є командиркою взводу дистанційного мінування.
Читайте також до теми: Тубус і маки. Франківка Аліна Стойко збирає на машину для мами, яка воює (ФОТО)
На війні немає чоловічої чи жіночої роботи. Усі ці роки я гартувала свій характер. Та найстрашніше — це втрачати. Скільки разів доводилося бачити сльози в очах чоловіків. І це нестерпно боляче, — розповідає Надія Богович.
