Дев’ять років тому подружжя Бартків з Прикарпаття заснували сімейне виробництво під брендом «Міх чаю». Починали двоє, основний збуток був на нічному базарі у Кутах. На початках робили 50 упаковок чаю за тиждень. Нині у них з десяток найманих працівників, виготовляють по 500 штук готової продукції щодня, а їхніми карпатськими чаями смакують в Японії, Австралії, Європі, США та Канаді, пише Репортер.
Дбайливі руки
Мініпідприємство зосередилось у Галичі. У невеликій будівлі справжній вулик, бо потрапили якраз у розпал робочого процесу. І пахне тут, якось по-літньому – травами, квітами та щойно висушеним сіном.
Оксана Бартків проводить коротку екскурсію. Веде в апаратну. Тут кремезний чоловік, схожий на Данила Галицького, сидить за якимсь апаратом й дерев’яним сувенірним мечем помішує подрібнені трави, аби рівномірно потрапляли в той апарат, який фасує їх у фільтр-пакети. Тут таких апаратів кілька. Кожен працює з іншим видом чаю.
Звідси напівфабрикат у вигляді пакетиків переходить у дбайливі жіночі руки пані Олі. Вона рахує та складає їх у паперові пакети. Від неї все наскладене йде у фасувально-пакувальний відділ, де ще дві жінки перетворюють його у готовий продукт.
От, зараз складають набір «Чайні дари Карпат». Тут та-а-ка швидкість рук, що й автоматів не треба! Далі готові набори несуть на запайку – це вже кінцевий етап.
Вдень одна фасувальниця може наскладати 500 штук фільтр-пакетів, – говорить Оксана Бартків. – Але все залежить від того, скільки дадуть готового з апаратної та чи маємо замовлення. У нас вони нерегулярні. Є замовленні на фільтр – робимо фільтр. Є замовлення на набори – робимо їх. Нема замовлень – наробляємо наперед те, що може стояти. У нас на всю продукцію термін – два роки. Але, наприклад, ягідні чаї ми не нароблюємо вперед. Ягоди фасуємо, як кажуть, – лише з-під ножа.
Герасівки до вишиванки й до чаю
Побачили як робиться чай, то тепер можна куштувати. Оксана пропонує трав’яний, ферментований чи ягідний. Обираємо останній, а поки він запарюється, Оксана розказує, як усе починалось.
Мої батьки багато років займалися сувенірним бізнесом й ми з чоловіком їм допомагали, – розповідає вона. – І в тій сувенірній справі помітили, що для людей чай – більше як подарунок, ніж як напій. Перше, що спало на думку, що треба зробити продукт, який не соромно комусь привезти. Який буде передавати той дух гір і своїм зовнішнім виглядом показувати, що тут живуть талановиті люди. Я родом із Косова і виросла при тому баченні краси. І ми вирішили, що треба це якось перенести в нашу сферу.
Придумали красиве крафтове упакування. Його прикрашала тоненька кольорова стрічка, виткана косівськими майстринями на верстаті. Оксана, пояснює, що на Косівщині такі тонкі стрічки називають – герасівки, а ширші – крайки. Ними підперізували вишивані сорочки. Тому свій перший чай назвали – «Вишиванка». Це був розсипний трав’яний чай, який досі на сувенірних ринках продавали у кульках.
Розповідає, що ті перші чаї та упаковування робили у себе на балконі. Самі з чоловіком і трави збирали. Акуратно різали та сушили під стріхою. Вирощували у мами на городі чорнобривці та мелісу. Згодом до роботи залучили надомниць – жінки вдома фасували й складали чай і потім їм передавали готове.
Вісім років поспіль ми щосуботи торгували на нічному базарі у Кутах, – згадує Оксана. – Там у нас завжди була найбільша реалізація. Такого щоденного продажу ми не мали. Люди писались у список, аби ми їм на другу суботу зробили чай. За тиждень могли робити 50 штук готового продукту, а тепер на кожну суботу можемо мати по 500 штук різної продукції, а її 30 видів.
Міх чи мікс чаю
Той розсипний чай «Вишиванка» дуже добре розходився, але Бартківи вирішили, що треба удосконалюватись. З чотири роки тому почали робити чай у фільтр-пакетах, адже сучасній людині не дуже зручно, коли у чашці плаває багато трави. Знайшли обладнання, навчилися й почали робити. Оксана зізнається, що спершу було боязко починати щось нове.
Сказала чоловікові, що ми собі таку конкуренцію зробимо, що у нас перестануть купувати «Вишиванку», але воно десь так трішки й вийшло, – усміхається Оксана. – Коли люди розвиваються у бізнесі, коли пробують нове, можуть самі собі стати конкурентами. На ринку є конкуренція, і ми раді, бо це стимулює та підганяє. Але ми дивимося самі на себе, на свій продукт. Кожен новий продукт хотіли придумати кращим, ніж наш попередній, а не як у конкурентів.
Наступні новації – придумали як дробити ягоди у фільтр-пакети, й так у них з’явився чай «Ягідна вітамінка». Тут – червона й чорна горобина, глід, шипшина, яблуко й листя обліпихи. Той чай у горнятку якраз починає пускає колір. Дуже смачний, як у бабусі.
До речі, спершу свої чаї Бартківи хотіли назвати «Чай бабці Олі». Бабуся Оксаниного чоловіка на городі вирощувала багато трав, збирала й сушила під дахом, аби потім пригощати дітей та онуків смачним чаєм.
Але ми обдумали з усіх боків, що нам треба щось брендовіше, – усміхається Оксана. – Назва «Міх чаю» з’явилась одразу ж. Міх – то мішок, то не мікс. Хоча більшість, може 90%, читають це – як мікс. Але ми не ображаємося. Це нам також підходить.
Смаки у родині, до речі, різні. Наприклад, «Ягідну вітамінку» полюбляє Оксанин чоловік – Богдан. Вона ж любить чорний ферментований, а діти – тільки трав’яний.
У нас є такий набір із цих трьох видів – трав’яний, ягідний і ферментований. Він йде як дегустаційний, – розказує Оксана. – Тобто, хочеш не хочеш, а як тобі хтось подарував цей набір, то ти попробуєш усі три види. І можеш ознайомитися з тим, що ти, може б, ніколи не купив, але однозначно попробуєш та відкриєш для себе щось нове.
Читайте також: Сир у чані й дегустація на горищі. Верховина збирає гурманів (ФОТО, ВІДЕО)
Найходовіший чай – трав’яний, адже, каже, він людям більш зрозумілий. А ще вже понад шість років займаються ферментованим чаєм. За словами Оксани, привчили до нього і покупців, тож тепер він теж має добрий попит.
Він дуже схожий на чорний чай – такий же колір, смак та запах, але наш не має кофеїну, – пояснює Оксана Бартків. – Він підходить і для дітей, і для старших людей, для вагітних. Він з трави Іван-чай.
Оксана наголошує, що до своїх чаїв вони не додають жодних ароматизаторів чи фарбників. І людина має бути готова пити такий чай.
Бо коли людина читає на упаковці, що чай з полуниці чи малини, то вона очікує, що то, як у бабусі – відкрили банку варення розмішали з водою і випили. З чаями так не проходить, – пояснює Оксана. – Адже листя не пахне, як плоди й не має такого смаку, як плоди. Тут легкий смак, запах та відчуття. У природі нічого різко не пахне. Природа пахне ніжно, і так пахне наш чай.
Карта здобутків
Сировина для виробництва чаю до Бартківих надходить із Закарпаття, Волині, Львівщини й, звісно, з Прикарпаття. Чай екологічно чистий, адже двічі на рік сировину віддають на перевірку у Держстандартметрологію.
Заготівельників багато й вони різні – від тих, хто заготовляє тонами, й до тих, хто ровером сюди у мішку привозить, – говорить Оксана. – Ми хоч і маленьке підприємство, але дуже тішимося, що у нас виробництво повного циклу. Тобто, якщо до нас приїхала трава, то від нас вона поїде готовим продуктом на полиці магазинів. Як результат – це податки від нас, податки від магазину і задоволений клієнт, який п’є український продукт у себе на кухні.
Продукція «Міх чаю» має своїх клієнтів по всьому світу. В кабінеті Оксани на видному місці висить мапа світу. Вона називає її – «Карта наших здобутків».
Тут відзначені всі країни, куди їздить наш чай – Австралія, США, Канада, звісно, – Європа, Японія, – хвалиться Бартків. – Остання – це, напевно, найбільша моя гордість. Коли я побачила замовлення з Токіо і це було не слов’янське прізвище, а японське – аж руки тряслися. Замовлення поїхало туди, всі задоволені й щасливі. І ми також.
Менше ніж рік тому свої чаї Бартківи почали продавати на американському сайті для крафтових виробників – Etsy. Туди хотіли завжди, але тільки зараз це стало можливо. Хоч продажі, кажуть, там мінімальні, але люди з усього світу можуть їх там знайти.
Читайте: За узорами прабабусь. Як косівська «Ґушка» відновлює традицію ліжникарства (ФОТО)
Так само і з eBay – може, пів відсотка продажів, але важливий сам факт, що твій чай кудись поїхав у світ, – вважає Оксана. – Іноземні клієнти діляться відгуками, дякують. Відписують, що щасливі, адже підтримали українців, український бізнес і що дійсно спробували натуральний продукт.
«Стефанія», «Бандера» і «Brave like UA»
Аби залишатися на ринку в цей час, у продукції «Міх чаю» з’явилась нова лінійка – «Карпатська аптека». Це 11 видів лікувально-профілактичного чаю, який Бартківи почали пропонувати в аптеки. Вивчили кожен складник, чітко підібрали кожну травинку за її властивостями.
Наприклад, «Чай від кашлю» – тут лише два складники – ісландський мох і чебрець, – пояснює Оксана. – Одразу попереджаємо, що гірке. Так і пишемо на етикетці. Але якщо людина хоче лікуватися у природній спосіб, без крутих підсолоджувачів у баночках з сиропом, то можна потерпіти. На фронт цього чаю дуже багато відправляємо.
А ще «Міх чаю» офіційно готові до магазинних полиць, не тільки сувенірних. Недавно у них з’явився офіційний штрих-код. А ще нова серія з трьох видів чаю – «Стефанія», «Бандера» і «Brave like UA». Бартківи працювали над ними з літа, бо давно хотіли змінити подачу.
Читайте також: Глина й родина. Бренд «Покутська кераміка» з Городенки знають у Європі (ФОТО)
Хотіли відійти від туризму, від сувенірної подачі, аби продукт дійсно був магазинний, – каже Оксана. – Бо десь я злилася, що асоціюють: «А, то лише Яремче, то не магазинне». Мені б дуже хотілося, аби на вітрині, наприклад, у WineTime, який носить себе, як преміальний, аби у них був наш гарний чай, а не закордонний. Десь злить, коли ти українець і український виробник, а як трошечки кращий магазин, то там польські товари. Мені б хотілося, аби у нас були магазини з достойними українськими продуктами.
Авторка: Світлана Лелик
Фото: Юрій Паливода
Comments are closed.