Вийти на Говерлу, аби випробувати свої сили після поранення. З таким запитом двоє військових взяли участь у першій дводенній реабілітаційній програмі в Карпатах TuReCOVERY. Наступного дня був ще сплав Черемошем.
Організував це все Володимир Горон, демобілізований військовий, власник туристичних притулків, мандрівник. Каже, такі заїзди для захисників планує робити щомісяця. Бо фізичне навантаження і спілкування зі своїми – то найкраща реабілітація, пише Репортер.
Інтереси, цінності, історія
Туристичні кемпінги Володимира Горона «Білий слон» в Карпатах і «Бізон» на Дністрі працюють з 2014 року. З початком вторгнення до війська пішла половина команди, що працювала на цих базах – одна дівчина і дев’ять чоловіків. Серед них і Володимир Горон. Він потрапив до окремого стрілецького батальйону. Воював на Слобожанщині.
Я пішов з перших днів, бо така була ситуація. Коли це все почалося, то ми зі знайомими військовими потрапили в стрілецький батальйон. Це була розвідка, бо ми ж туристи, – розповідає Володимир Горон. – З самого початку для мене було зрозуміло, що, коли маєш якісь навички, то шукаєш знайомих у війську, контактуєш з ними і вони кажуть: такий нам потрібен.
В лютому 2023 року чоловік демобілізувався, бо має четверо дітей. Вже сім місяців як воює його рідний брат.
Коли все якось більш-менш стабілізувалося, я вирішив повернуться до роботи. Брат замінив мене, – каже Володимир. – Поки я був на війні, все в Карпатах трималось на ньому. Тепер моя черга.
Їхні туристичні притулки ще з 2014 року надавали 25% знижки учасникам АТО/ООС. До Горона приїжджали хлопці з ампутаціями, для них проводили сплави по Дністру.
Після повернення з війни Володимир Горон знову думав робити програми для військових. І коли військовий Юрій, що якраз проходив реабілітацію після поранення, запитав, чи може той зводити його на Говерлу, Володимир вирішив запросити ще когось. І так буквально в межах тижня реалізувалася ідея проєкту TuReCOVERY.
Досвід таких заходів у нас був і раніше. Але то не була системна робота, – розповідає Володимир Горон. – Нині кожен має допомагати чим може. Ми працюємо в туризмі. Тому логічно було дати можливість військовим безкоштовно відновитись. Багато знайомих після поранень чи у відпустці хочуть потрапити в гори. Їм може бути психологічно важко приїхати в загальному потоці з іншими туристами. Бо це трохи різні інтереси, цінності, історія. А тут вони з однодумцями. Такий відпочинок для них, можливо, змістовніший.
Все почалося з Говерли
Перший заїзд провели 4-5 березня. Одного дня сходили на Говерлу, наступного – сплавилися Черемошем. Володимир каже, отримали 20 заявок, але відібрали лише двох. Зважали на наявність туристичного спорядження й досвіду.
Один із учасників заїзду – Юрій, який власне і став ініціатором сходження на Говерлу. В нього ампутована частина ноги. У грудні минулого року Юрій лише став на протез і тільки місяць як почав ходити на протезі без милиць. Ще один військовий – Віталій, отримав множинні травми у 2022 році. Відновився і планує повертатись до військової справи.
Зима, гори – це не є просто. В Юри був попередній досвід, він мав спорядження, одяг, – розповідає Горон. – Ми відібрали лише тих, хто може це реально пройти. Хтось сам сказав що хоче на наступні простіші заїзди. Були хлопці, які ще в ЗСУ, і їх у відпустку не відпустили, бо на їхньому напрямку було якесь загострення.
Володимир уже 20 років ходить у зимові гори, водив людей і на п’ятитисячники. Крім того, його команда притулку «Білий слон» працює в горах як добровільна рятувальна група і має близькі контакти з рятувальниками.
20 людей з якимись проблемами я б не наважився вести, а одного-двох – цілком можливо, – каже Горон. – Крім того, я домовився з рятувальниками, якщо в нас виникнуть складнощі, то вони з Заросляка будуть готові вийти. Взимку складніше, якщо погода погана. А якщо вибрати гарну погоду, то все можливо. Ми би без проблем могли Юру просто спустити по снігу чи знести вниз та й усе. Та й іти вниз по сніжку – м’яко, ударне навантаження менше.
Інший досвід
Під час підйому на Говерлу, окрім військових Юрія та Віталія, були ще адміністраторка та працівниця з бази «Білий слон», Володимир Горон і маламут «Руді». П’ять людей і собака.
Віталій вийшов на вершину з адміністратором «Білого слона». Юрій на саму гору не піднявся. Дійшов до Говерляни і відчув, що йому досить. Володимир з Юрою посиділи, зварили їсти, поїли та спустилися вниз.
Для спуску вниз Володимир мав для Юрія спеціальну «приспособу». Каже, спершу спускали Юру на ній. Але потім побачили, що він може йти сам.
Ми лише забрали в Юри наплічник. В принципі, без проблем, просто трохи повільніше. У нього зараз тільки етап відновлення. З часом дехто на спортивних протезах починає бігати швидше, ніж до того, сальто крутить і стрибає, – розповідає Володимир Горон.
Читайте також: Люди й гори. Як у Франківську ініціатива з адаптивним одягом для поранених переросла у проєкт з реабілітації «Петрос»
На другий день був сплав Черемошем. Погода видалася гарна, сонячна.
Основний період бойової операції Юра був на Харківщині, а потім на Херсонщині. Вони багато на Дніпрі плавали. А поранення він отримав на острові – підірвався на міні. Тому в нього був доволі екстремальний сплавний досвід під постійними обстрілами. А тут уже інший – трошки спокійніший, – розповідає Володимир Горон.
Після цього заїзду Володимир Горон утвердився в думці, що ініціативу варто продовжувати. Крім того, навесні вже є менше обмежень для гірських походів, ніж взимку.
Наразі на квітень і на травень запланували ще два заїзди, які трохи спростили. У квітні буде легший трекінг у Карпатах і повноцінний сплав на Черемоші. А у травні – дводенний сплав по Дністру.
Поки планують проводити заїзди раз на місяць. В будні – бо так організаційно простіше.
На вихідні приймаємо туристів. А військовим на реабілітації чи у відпустці не принципово: чи це будні, чи вихідні. Та й людей в горах менше. Натрапити на веселі п’яні компанії було б не дуже приємно, – пояснює Володимир Горон.
До теми: «Франко-ґражда» готується приймати військових на реабілітацію, але потрібна допомога друзів
Групи будуть по 10 людей. Участь безкоштовна. Зараз займаються наповненням груп у першу чергу з-поміж тих, хто заповнив заявки на березневий заїзд. Добір охочих планують оголосити за два тижні до події. Стежити за анонсами можна на сторінці кемпінгів.
Ми вирішили, що будемо робити ці заїзди власними силами – може, трохи меншими, але гроші на це збирати не будемо. Зараз люди мають, на що донатити, – каже Володимир. – Тому ми повністю самі це фінансуємо: бази свої, спорядження є, робота інструкторів безкоштовна. З прямих витрат – лише харчування.
Ветеранам треба віддячити
Через два дні після сходження на Говерлу і сплаву Юрій поїхав в Іспанію на зміну протезування. Володимир каже, він уже задоволений, що перевірив у Карпатах свої можливості та зміг те, що задумав.
У мене є товариш, який вже давно живе в Іспанії, там ходить в гори. Я їх сконтактував. Можливо, Юра і там десь з ним ходить на трекінг, аби перевірити себе, бо він повертається в ЗСУ, – каже Горон.
Другий учасник заїзду – Віталій, вже відновився, пройшов МСЕК і відбір до війська.
В його підрозділ досить строгий відбір. Він ще навіть встиг 9 березня взяти участь у Чорногірському Ski Tour марафоні, – розповідає Володимир Горон. – Всю дистанцію ми не пройшли, бо він на лижах не дуже досвідчений. Але 15 км він таки пройшов на лижах: на Говерлу, по хребту до озера Несамовитого й потім назад на Заросляк.
На літо мають також вже кілька запитів від різних програм на схожі заїзди з реабілітації військових. Організації цікавить як локація та активності, так і те, щоб гіди теж були ветеранами.
Зараз з нами контактують проєкти, в яких у штаті є психолог, арт-терапевт. І є обставини, коли це потрібно. Але в більшості випадків потрібне просто адекватне спілкування і кілька днів фізичних навантажень. Ми сходили в гори, попарилися в лазні, довго поспали, погуляли, сплавилися. Перед поїздом заїхали в МакДональдз. І всі щасливі, – каже Горон.
Читайте також: «Ми витягували самі себе, як мюнхгаузени»: як у Франківську об’єдналися дружини військових
Один з адміністраторів бази «Білий слон» теж отримав на війні важке поранення. Зараз поза штатом. Ходити йому складно, але плавати може. Тож Володимир розглядає можливість залучати його як інструктора на сплави. З власного досвіду Горон знає, що після демобілізації повернутися до роботи нескладно. Але то якщо в людини була до того справа в житті. От тоді вона одразу вклинюється в роботу.
Ти, в принципі, щасливий, що лишився живий і з новими силами берешся за цю справу. А от більша проблема, якщо такої конкретної справи не було, або боєць зазнав поранень, які не дозволяють йому займатися своєю справою. Ти наче повертаєшся до розбитого корита – і тоді це складність, – говорить Володимир Горон. – Варто, аби приватні ініціативи заохочували ветеранів до роботи. Наприклад, у нашому напрямку робота для ветеранів цікава: на природі, є фізичне навантаження і адекватне спілкування. Тому, коли я повернувся, ми запровадили ще таку схему, що ветерани АТО/ООС і повномасштабної війни мають надбавку до зарплати у 15%. Держава не зможе всіх аж так підтримувати, дякувати всім. А нам хочеться віддячити ветеранам за їхній вклад.
Авторка: Ольга Суровська
