Бойківщина нічим не уступає відомим гуцульським туристичним локаціям, вважає активіст з Рожнятова Андрій Тимків. Втім, для розвитку краю ще треба попрацювати.
Зокрема, він з однодумцями створив сайт з туристичними місцями регіону і планує видати книгу, пише Репортер.
Влада не підтримує туризм
Андрій Тимків розповідає: любов до розвитку туризму рідного краю у нього з’явилася під час навчання на цій спеціальності у коледжі в Івано-Франківську. Разом з іншим хобі – фотографією – вирішив докласти зусиль, щоб про рідні місця дізналися інші люди.
Андрій родом з Рожнятова, але вболіває за розвиток усього Калуського району. Минулого року створив сайт «Мандри невідомою Калущиною», де можна знайти історичні статті, старі фото й путівник цікавими місцями.
На написання однієї статті зараз йде 2-3 дні, – каже Андрій Тимків. – Сучасні фотографії на сайті усі мої, а старі світлини – з інтернету, з відкритих джерел. Знаходити фото складно, часто доводиться ходити по людях, у них – найцінніше. В інтернеті українських фотографій мало, значно більше польських, австрійських.
Андрій є адміністратором сайту, в роботі йому допомагають ще двоє товаришів. Усе – суто волонтерство і грошей не приносить. Каже, активістів у регіоні вистачає, а от місцева влада зовсім не активна у цьому питанні.
Читайте: З Говерли починати не варто. Як підготуватися до походу в Карпати влітку
Основна проблема туризму на Калущині – влада не співпрацює з активістами, – говорить краєзнавець. – Активістів вистачає, а влада їх просто пригноблює. Мої друзі були у таких ситуаціях. Виняток – Долинська міська рада, яка допомагає. Те, що влада зовсім не комунікує з населенням, – це головна проблема, більша, ніж дороги.
Та, незважаючи на проблеми, регіон має, що показати. Тут є і культурна спадщина, і красива природа, і можливості для гастротуризму.
Бойківщина безсумнівно може конкурувати з Гуцульщиною – у нас є така сама багата культура, природа. Різниця – бойки більш закриті люди, ніж гуцули, – каже Андрій Тимків. – Лише немає добрих доріг, але їх можна зробити, це не проблема. У мене Ford Focus, я у більшість місць доїжджаю без проблем. Але тим, хто не має машини, доїхати автобусами може бути важко, бо з громадським транспортом є проблеми.
На фото – історія родини
У пошуку інформації та старих фотографій допомагає Андрій Мельник, юрист з Івано-Франківська. Його мама родом з села Рівня на Рожнятівщині, тож чоловіка змалку цікавить історія малої батьківщини.
Я малим приїжджав до дідуся, він розказував історії, як колись люди жили, ходили на жнива. Мене це дуже цікавило, – каже Андрій Мельник. – Є багато історій, легенд, які перекочовують з села в село. Я більше спеціалізувався на особистостях, фотографіях. Людей на старих світлинах намагаємось ідентифікувати.
Фото шукають у мешканців, розказують їм про важливість давніх знахідок. Але багато людей, на жаль, не цінують родинні знімки.
Цікавитись родиною варто, бо можна знайти дуже цікаві речі, – говорить Андрій Мельник. – Багато хто каже: «Забирайте ті фотографії, це й так нікому не цікаво». Інші – що усі б віддали, але минулого року вже все спалили. Шкода, бо це цінно – знайти свого предка й, може, побачити себе у ньому. Наприклад, я бачу свої риси у молодому прадідові.
Старі фотографії краєзнавці оцифровують і все зберігають. Частина матеріалу знадобиться для книги, яку вони пишуть разом, – про історію села Рівня. Для цього віднайшли інформацію про більшість уродженців села – тих, хто був у Січових стрільцях, воював у австро-угорській армії, хто був у полоні. Багато працюють в архівах.
Читайте: Оживити історію. Як у Франківську театр знімає фільми про українських повстанців (ФОТО, ВІДЕО)
Я вже кілька десятків разів був у львівському архіві, там працюю з документами XVII-XVIII століття, – каже краєзнавець. – Там є інформація, хто був тоді паном, є скарги на священника, кадастрові карти тощо. А у нашому архіві можна дізнатися метричні книги, інформацію про школи, колгоспи, про виселення мешканців…
Інколи вдається розшукати інформацію про людей, які давно виїхали за кордон. Тоді Андрій Мельник зв’язується з нащадками вихідців із села та розповідає їм про предків. Реакції різні – комусь байдуже, а хтось цікавиться.
Від костелів до водоспадів
Одне з головних визначних місць села Рівня – церква Успіння Пресвятої Богородиці. Саме її фото авторства Андрія Тимківа зайняло призове місце на конкурсі «Вікі любить пам’ятки» цього року.
Втім, хоч інтер’єр церкви досі красивий, місцеве самоуправство майже знищило пам’ятку. Зараз вона зовні вбрана у золоту бляху, втручалися місцеві й в інтер’єр.
Ця церква – одна з найстаріших на Рожнятівщині, з 1756 року. Але у двотисячних роках її майже знищили, – каже Андрій Тимків. – Повністю зникли оригінальні ікони на стінах, зірвали весь дах. Це дуже поширено, на жаль, я знаю лише кілька прикладів успішної реставрації старих греко-католицьких церков.
Втім, за словами Андрія, зараз церкву очолив молодий священник і є надія на зміни. Там уже облагородили територію і є бажання повернути храм до початкового вигляду. Але на це потрібні великі гроші, з якими зараз важко.
Читайте: Активність, культура і гарні фото. Сім місць, куди поїхати з Франківська цього літа
Для того, щоб привернути увагу до культурного спадку Калущини, потрібне фінансування і фахівці, – каже активіст. – Спеціалістів знайти можна, а з фінансуванням під час війни великі проблеми. Щоб виграти грантовий конкурс, потрібна команда, а її зараз неможливо зібрати. Місцева влада не зацікавлена і не вміє писати грантові заявки. А з держбюджету цього року фінансування культури ще більше скоротилося.
Все ж, на Бойківщину варто їхати. Серед улюблених місць Андрій Тимків називає церкву в Голині, стару солеварню у Долині, костел святого Валентина у Калуші, ратуші у Перегінську та Болехові. З природних локацій – водоспади у селах Ріпне, Осмолода, біля Бубнища і Липовиці, озеро Аршиця, Поляницьке мертве озеро, закинуте озеро у Калуші. А ще – Скелі Довбуша, Цапові скелі, Ялинівський камінь у селі Липовиця тощо.
А ще з Брошнів-Осади до Осмолоди колись йшла вузькоколійка. Вона мала найбільше депо в Європі.
Але зараз про це залишилися тільки спогади.
Її почали будувати у 1906 році. Велику частину профінансував Андрій Шептицький, який був меценатом, – говорить Андрій Тимків. – Вона працювала аж до 1991 року, а далі все почалося руйнуватись. Найгірше нашкодила повінь 1998 року. Тоді місцеві керівники сказали, що її невигідно відновлювати, та вирішили продати. Дотепер збереглося лише вузькоколійне депо, я хочу зараз зробити там музей, але є проблеми, бо це приватна територія.
Також активіст створив Telegram-бот локаціями регіону. А крім книги про Рівню, Андрій Тимків планує написати книгу про 100 місць Калущини – матеріалу вже є достатньо, треба лише час на написання і редагування.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.