Замість будівельного сміття – акуратний живопліт, кущі гортензій, ялівцю, лаванди та молоді японські верби хакуро-нішикі. Мешканка Івано-Франківська Анжела Струк разом із сусідами перетворила їхню прибудинкову територію на оазу.
«Репортер» дізнавався, як небайдужі мешканці можуть створити гарний двір, який вироблятиме кисень.
З балкона виглядало жахливо
Родина пані Анжели заселилася в цей будинок на Української Дивізії у 2000 році. Тоді це був довгобуд: земля спресована від вантажівок, усюди будівельні відходи, а зверху забудовник просто насипав торфу.
Моя сусідка, а тепер кума Галина першою запропонувала: «Давай щось зробимо, бо з балкона виглядає жахливо, – згадує Анжела Струк.
Вони долучили до роботи чоловіків, ті взялися робити клумби. Але швидко з’ясувалося, що просто посадити рослини не вийде – під тонким шаром ґрунту теж лежало будівельне сміття.
Перший час ми що робили? Рили ямку, вибивали звідти будівельне сміття і закидали відходи з кухні, аби хоч якось удобрити ґрунт, – пригадує пані Анжела.
Спочатку жінки мали окремі клумби, і кожна доглядала свою ділянку. Але такий поділ Анжелу Струк не влаштовував.
Я завжди хотіла, аби тут був вільний загальний простір, – розповідає вона. – Аби це не був наділ там, наділ сям: там одна сусідка встигла й пополола, а друга не встигла. Хотілося гарного загального результату.
Кожен день по цеглині…
Три роки тому пані Анжела дізналася, що у міській програмі «Бюджет участі» з’явилася категорія «Озеленення».
Думаю: «Боже, та це ж моє!» – посміхається жінка. – Подзвонила, розпитала, як податися. Ми тоді набрали щось із 80 голосів, але пройшли. Категорія нова, великої конкуренції ще не було.
В результаті комунальники вирівняли газон та завезли якісну землю, що дозволило привести територію до порядку. Частину насаджень отримали теж завдяки «Бюджету участі» та іншим міським програмам, а чимало рослин пані Анжела розсадила сама.
Нині найперше вражають майже 100 метрів живоплоту навколо будинку. Його жінка посадила дев’ять років тому: п’ять гілочок, привезених з відпочинку в Болгарії, розрослися у понад 460 кущів.
«Тут усе з гілочок», – посміхається пані Анжела і показує на пишні кущі гортензій, бересклет японський Green Spirit, ялівець «Принц Уельський», лаванду та багато іншого. Друзі та рідні, знаючи про її захоплення, везуть розсаду звідусіль.
Оця гортензія – з Мадейри, і з Чорногорії маю, – розповідає Анжела Струк. – А троянди «П’єр де Ронсар» мені подарував сусідній будинок № 9 – за те, що я допомогла їм податися на «Бюджет участі». Вони також виграли озеленення біля свого дому.
Себе пані Анжела називає «чисто міською жінкою», а те, що все росте з гілочки, пояснює просто: треба робити від душі.
Мене тато завжди вчив: «Кожен день по цеглині – за рік, за два буде хата». Так і я: сьогодні туйка, завтра гортензія, позавтра хтось гілочку подарував, а там у когось попросила – так усе й зібралося.
Красу треба бачити
Попри підтримку міських програм, більшість щоденної праці лягає на плечі мешканців: треба косити траву, поливати рослини, боротися з бур’янами та мохом, купувати добрива й інструменти. Сусіди долучаються хто як може – грошима, рослинами, роботою.
Один наш сусід прожив тут кілька років, а потім продав квартиру. То, коли виїжджав, залишив тисячу гривень на догляд за територією. Каже: «Я вже тієї краси не побачу, тому це вам на витрати – на хімію та добрива, – розказує Анжела Струк.
Також сусіди скидаються на техніку. Наприклад, щовесни орендують скарифікатор та аератор, аби очищати й удобрювати газон.
У мене всі звіти є, все чітко записано, – зауважує пані Анжела.
Створеним простором щодня користуються мешканці будинку – прогулюються, милуються з балконів або просто зупиняються дорогою на роботу.
Люди дивляться – і це вже покращує настрій, – впевнена Анжела Струк. – У живоплоті навіть є спеціальна виїмка для нашої невисокої сусідки. Вона приходить, стане собі там, подивиться і йде далі. А дехто прямо просить не стригти живопліт вище, бо тоді не буде видно всієї краси.
Екологія у цифрах: чим дихає двір
За словами ландшафтної дизайнерки та власниці розсадника Ольги Юркевич, цей затишок має цілком конкретний кількісний вимір. Разом з активістами вона підрахувала екологічний вплив зеленої зони двору за методикою Лісової служби Міністерства сільського господарства США (USDA). Цей метод є світовим стандартом і дозволяє перевести користь від насаджень у певні показники.
Отже, щорічний екологічний внесок одного двору на Української Дивізії (за мінімальними розрахунками за рік) становить:
- Молоді дерева: поглинає 15 кг вуглекислого газу (CO₂) / виділяє 12 кг кисню (O₂).
- Кущі: поглинає 105 кг вуглекислого газу / виділяє 77 кг кисню.
- Живопліт: поглинає 117 кг вуглекислого газу / виділяє 85 кг кисню.
- Багаторічники: поглинає 6 кг вуглекислого газу / виділяє 4 кг кисню.
- Газон (4 сотки): поглинає 120 кг вуглекислого газу / виділяє 88 кг кисню.
Крім того зелені насадження – це природний капітал, який щороку працює на добробут території, – говорить Ольга Юркевич. – Вони затримують пил, рослаблюють шум. У затінених озеленених зонах моєуть знижувати температуру влітку приблизно на 4-6 °C. А також покращують мікроклімат і підтримують біорізноманіття.
Авторка: Світлана Лелик
Фото: Анастасія Обрізків
