У п’ятницю, 2 жовтня, в Івано-Франківському обласному музеї визвольної боротьби імені Степана Бандери (Тарнавського, 22) відкрилася виставка «Три покоління – одна боротьба». Експозиція розповідає столітню історію однієї гуцульської родини — Манчуків.
У виставковій залі зібрали документи, листи, книги, фотографії та особисті речі, які зберігала родина. В експозиції — історії Онуфрія Манчука, його сина Івана та нащадка Василя Бойчука, пише Репортер.
Перша частина виставки присвячена Онуфрію Манчуку — гуцульському письменнику, громадському діячу, січовому стрільцю та воїну Галицької армії. У 1941 році він загинув від рук совіцьких окупантів.
Наступна частина експозиції розповідає про Івана Манчука, сина Онуфрія, який воював в ОУН-УПА під псевдонімом «Білогруд».
Іван загинув у серпні 1951 року біля гори Скупова у нерівному бою з підрозділами НКВС. Разом із ним у підпіллі боролися й інші члени родини. Майже всю сім’ю Манчуків репресували та вивезли. Про це є багато документів та фотографій.
Третя частина виставки присвячена Василю Бойчуку, нащадку родини Манчуків. Чотири роки він служив у 102 окремій бригаді територіальної оборони, брав участь у боях на Донеччині та під Гуляйполем. Свій позивний — «Манчук» — Василь обрав на честь свого роду.
На основі даних про три покоління ми показуємо цю безперервність боротьби українського народу за свою свободу, – говорить дружина військового, голова профспілки Прикарпаття обленерго Ольга Тишко. – Такі виставки мали би нам нагадувати, що ми маємо продовжити їхню справу, маємо досягти перемоги, маємо помститися ворогу. І не тільки з книжок, не тільки з фільмів, але із таких історій роду маємо виховувати наступні покоління.
22 липня 2026 року Василь Бойчук помер від важкої хвороби, з якою боровся вісім місяців.
Ця війна йде від покоління до покоління, адже боролися наші діди, батьки, а тепер і наші діти віддають своє життя за вільнуи й самостійну Україну, — сказала мати військового Євдокія Бойчук.
Сестра Василя Світлана Лесюк згадує його як людину, яка не скаржилася на труднощі та пишалася своїм походженням.
Його терплячість, напевно, передається з роду, з віків, ось з цього покоління, як Манчуки боролися за свободу, – говорить сестра військового. – Так і Вася хотів, аби ми були нарешті вільні. Аби на нашому поколінні закінчились ці війни, ці репресії і ми нарешті жили вільно, спокійно, мирно та раділи життю.
В експозиції представлена колекція військових шевронів Василя Бойчука, його особисті речі, ляльки-мотанки та малюнок доньки Марічки, який він носив із собою на фронті.
Відвідувачі виставки можуть скористатися навушниками або QR-кодами, щоб прослухати «Жаб’ївські новели», озвучені голосом самого Василя Бойчука.
Під час відкриття виставки також презентували кліп на пісню «Манчук» (слова Ольги Тишко та Лариси Мончак, музика Ірини Батюк, виконання Юрія Грицка). У зйомках взяли участь і діти Василя — Назар, Іван та Марічка, які уособлюють вже четверте покоління роду.
