Тренер із Миколаєва Сергій Корчинський уже чотири роки працює у Всесвітній серії боксу (WSB). Нині він очолює казахстанський клуб «Astana Arlans», а до цього працював в італійському «Italia Thunder». Коли минулого року казахи стали чемпіонами, Корчинського визнали кращим тренером серії. А днями він був гостем всеукраїнського турніру пам’яті Петра Мицика в Івано-Франківську.
Сергія Корчинського у Казахстані називають шахістом у боксі
– Пане Сергію, як відрізняється ставлення до боксу в Україні та, наприклад, в Італії чи Казахстані?
– У Казахстані організація спорту дуже схожа з нашою, зокрема бокс дуже залежить від міністерства спорту. А от в Італії усе інакше. Усіма фінансами займається федерація боксу – вона організовує змагання, контактує зі спонсорами. Своєрідним спонсором федерації є й місцевий Олімпійський комітет, при цьому федерація має надавати своїх спортсменів для участі в Олімпіадах. Активно працюють клуби, але тренери не займаються пошуком грошей. За українськими мірками тамтешніх тренерів можна назвати інертними: якщо в нього є гроші, то він їздить на змагання, а як немає, то нікуди не їде.
– Колись ви працювали з любителями, а зараз – у напівпрофесійному боксі…
– Напівпрофесійним WSB називають в Україні, але я з цим не згоден. Це новий різновид боксу. Ми звикли, що професіонали здебільшого шукають успіху в США. Але ця серія теж є професійним боксом. Тут спортсмени мають контракти, за роботу отримують гроші.
– До речі, наскільки великі гроші «крутяться» у WSB?
– Тут витрачають великі кошти. Крім витрат на зарплати, переїзди, тренувальні збори, клуби беруть на себе організацію домашніх матчів, телетрансляції тощо. Наприклад, річний бюджет італійського клубу «Italia Thunder» є більшим, ніж витрати на бокс українського уряду. За Казахстан я взагалі мовчу – минулого сезону кошторис «Astana Arlans» сягнув 10 млн. доларів.
– Що чекає на вас у наступному сезоні WSB?
– Наразі я головний тренер «Astana Arlans» – до липня. У червні в Баку відбудеться фінал цьогорічного сезону WSB, так само тут буде і з’їзд представників усіх клубів серії. Тоді, думаю, говоритиму про своє майбутнє. Наступного сезону в WSB розігруватимуться також і ліцензії на Олімпіаду. Треба буде визначатися зі складом, слідкувати за рейтингами боксерів. Тож нас чекає додаткова відповідальність.
Головний тренер «Astana Arlans» (крайній зліва) ділиться досвідом із учасником молодіжного чемпіонату світу іванофранківцем Володимиром Федораком (крайній справа)
– У складі казахстанського клубу успішно виступав ваш вихованець Сергій Дерев’янченко. Сьогодні він розглядає пропозиції для підписання контракту в США. Як відбувається цей перехід до професіоналів?
– Є агенти промоутерських компаній, які ведуть переговори, пропонують умови для контрактів. Боксеру треба бути дуже обережним, бо такі фінансові стосунки є дуже серйозними. Щодо Сергія, то, за моєю інформацією, наступного місяця він таки вирушить на переговори до США.
У професіоналів зовсім інші закони, звичаї та й бокс зовсім інший. Основне завдання тут – заробити якомога більше грошей. У цьому зацікавлені і промоутер, і спортсмен. Фактично вони починають спільний бізнес. Є багато нюансів. Спортсмен може віддаватися роботі на всі сто, але непрофесійність промоутера може дуже вплинути на фінансові успіхи. З іншого боку, одним із джерел прибутку є телебачення, тож спортсмен має показувати видовищний бокс.
– Після Олімпіади в Лондоні у професіонали перейшло «золоте покоління» українського боксу на чолі з Василем Ломаченком і Олександром Усиком. Вони почали свої виступи доволі непогано. Чи це не означає, що в профі-боксі почалася своєрідна українська хвиля?
– Не можна сказати однозначно, що хлопців чекає попереду. Звісно, від чемпіонів світу та Олімпіад усі чекають успіхів, просування в рейтингу, завоювання поясів. Але медалі у любительському боксі не гарантують успіху в професіоналах. Сама присутність українських боксерів у професійному боксі – це дуже добре. Якщо хлопці будуть себе добре проявляти, стануть успішними, український бокс отримає хорошу промоцію, у спорт потягнеться нова молодь. Можливо, почнеться нова хвиля інтересу до нашого боксу, як це було, коли свою професійну кар’єру почали брати Клички. Будемо на це сподіватися.
До теми
Всеукраїнський турнір з боксу пам’яті майстра спорту Петра Мицика відбувся вже вдесяте. Цього року через ситуацію в Україні учасників було небагато – близько 60 спортсменів з Львівської, Вінницької та, звісно, Івано-Франківської областей. До речі, у такому порядку вони потім і розташувались у загальнокомандному заліку.
Серед прикарпатських боксерів золоті медалі вибороли: Володимир Федорак (60 кг), Тарас Гальчук (69 кг), Микола Жижиян (75 кг). Срібними призерами стали Назар Войціх (56 кг), Владислав Гусев (64 кг), Тарас Скринькович (69 кг), Ілля Скриніков (81 кг), Віталій Медун (91 кг). Бронзу здобув Станіслав Гринишин (52 кг).
