Труба тече, забита каналізація, нема світла у квартирі – усе це спеціалізація аварійної служби міськвиконкому. «Репортер» попрацював одну ніч з бригадою франківських аварійників.
У п’ятницю нічна зміна аварійної служби починається о 16:00. В інші дні – з п’ятої. Всю ніч аж до восьмої ранку бригада ремонтників має приймати виклики франківців, їздити містом, усувати різні неполадки.
 «Екіпаж машини бойової» (зліва направо): Василь Крутий, Сергій Орбув, Григорій Угринчук, Віктор Козак і Руслан Новальківський |
Днями аварійники отримали нову назву – КП «Аварійна служба ЄРЦ». До цього вони були більш відомі як Спеціалізована ремонтно-аварійна дільниця (СпецРАД). Мешканцям представляються просто – аварійною службою міськвиконкому.
Комунальні реформи, які тривають в Івано-Франківську, позначились і на роботі аварійки, та поки що не дуже добре. Новенькі диспетчери ЄРЦ, яким наразі ще бракує досвіду, не завжди випитують у мешканців повну інформацію про їх проблему, часом не уточняють навіть квартиру заявника чи код від замка на дверях під’їзду.
Отже, сніжний і морозний вечір п’ятниці. Бригада на білій «Газелі» з кузовом, накритим синім тентом, приїжджає за викликом до будинку на Білозіра, 4. Як виявилося, квартири №46, з якої вдень дзвонили до ЄРЦ, тут просто нема. Дарма витрачені 10 хвилин, а в зошиті бригади – ще близько 20 викликів.
Знайомимося. Керує бригадою змінний майстер Руслан Новальківський, чоловік у «дутій» балоновій куртці. З кишені тої куртки раз по раз дзвонить мобільний, до якого підключений номер прямої стаціонарної лінії аварійки. Саме Новальківський приймає та записує виклики під час зміни. Також у бригаді – електрик Григорій Угринчук, вусатий чоловік у кепці, який працює тут уже 30 років; слюсар-сантехнік Сергій Орбув, власник доволі незвичної для цієї професії «професорської» бороди; Василь Крутий, теж сантехнік, найстарша людина у бригаді. Доповнює «комплект» Віктор Козак, досвідчений водій у бейсболці та чорній шкіряній куртці. У такому складі вони разом вже шість років.
На зміну заступають кожну третю ніч. Зарплата – не аж. Їм нараховують по 1200-1300 грн., а на руки чоловіки отримують по 900-1000 грн. Цього року обіцяли підняти.
Наступний виклик. Хоткевича, 50, корпус 1. У багатьох квартирах немає світла. Перед тим як потрапити до під’їзду, випитуємо в перехожих, який в нього код. Після цього електрики дзвонять по квартирах першого поверху і просять ключі від підвалу, стоїть щитова. Давати ключі люди не поспішають, футболять від хати до хати. На пошуки йде 15 хвилин, на заміну перегорілого запобіжника – п’ять…
До аварійників телефонує найрізноманітніша публіка. Мають ремонтники і своїх «завсідників». Одна з них – жінка, яка представляється Настею. Щоразу вона дзвонить з усілякими незвичними проблемами. Цього вечора вона безапеляційно повідомила, що хоче помирати. Руслан як міг, пояснив, що бригаду чекають багато інших людей.
Вулиця Короля Данила. Вдень у підвалі п’ятиповерхівки сталася пожежа. Поки її гасили, оплавилась електропроводка, і будинок залишився без світла. До цього додалась ще й забита каналізація. Бригада розділяється. Угринчук з Орбувом в одному кінці будинку йдуть в обгорілий і все ще задимлений підвал, з’ясувати як можна знову підключити, а в іншому крилі того ж підвалу Новальківський із Крутим пробивають каналізацію.
 Вулиця Короля Данила. Григорій Угринчук залишається в обгорілому підвалі п’ятиповерхівки |
Зі світлом аварійники самі не впораються, потрібно викликати працівників РЕМу, аби ті знеструмили будинок. Бригада вирішує розділитись. На Короля Данила залишається Григорій Угринчук, а ми їдемо на інші виклики. Згодом все одно навідуємось до нього, Сергій Орбув залишається на допомогу.
Мазепи, 169, корпус 3. Забита каналізація. Заглядаємо у підвал, навколо труби – лушпиння картоплі. Пробиваємо дротом знадвору, з каналізаційного люку.
Чорновола, 132. Забита кухонна каналізація. Тут через те, що люди користуються здебільшого холодною водою, жир поступово заблокував трубу. Аби проникнути до підвалу, аварійники змушені лізти в тісне віконечко під балконом першого поверху. Адже підвальні двері в під’їзді мешканці просто заколотили.
Тим часом починає падати сніг і стає відчутно холодніше. Покидати теплу «Газель» хочеться вже менше. Але попереду багато роботи.
Довженка, 22А. Через перебої з гарячою водою труби на горищі від морозу замерзли й потріскались, а зараз лід розтанув, і вони потекли. Мешканці самі перекрили воду, але ми туди заїжджаємо, щоб проконтролювати ситуацію. Труби потрібно буде міняти, але це вже не до аварійників.
Вулиця Миру, 90. Під квартирою на другому поверсі щось тече. Приїжджаємо. Дійсно, на сходовій клітці першого поверху – велика калюжа. Течію виявляємо над трубою у каптьорці біля ліфту. Тут же, але поверхом вище, люди влаштували підсобку. Стукаємо до сусідньої квартири, звідки й надійшов виклик.
Натомість жінка за дверима каже, що вже зібралася спати, аварійну взагалі не викликала. Зрештою у куртці поверх нічної сорочки вона виходить і відкриває підсобку – течії там немає. Спускаємося повторно обстежити витік. А може тече з самої квартири, наприклад, із кухні? Знову дзвонимо у двері. Тепер за ними чоловічий голос: «Як не лишите нас у спокої, дам в око, і будете собі вже звідти течію ліквідовувати». Робити нічого, залишаємо будинок.
П’ятиповерхівка на Бандери. На стелі та стінах квартири на другому поверсі ростуть вологі плями. Господарка квартири, мініатюрна жіночка у спортивному костюмі, каже, що вони з чоловіком весь день намагаються достукатися до сусідки нагорі, але вона не відчиняє.
Підіймаємося, дзвонимо та стукаємо у двері. Чути, як усередині хтось ходить. Через 10 хвилин Руслан Новальківський не витримує та пригрожує викликати міліцію. «Хто там?», – майже одразу запитує жіночий голос. «Аварійна служба, відчиніть, ви топите квартиру нижче», – вже вкотре повторює Руслан. Двері відчиняються, дівчина у коротенькій рожевій нічній сорочці кричить до сусідки знизу, що та хвора і нехай сама розбирається зі своїми проблемами. На захист жінки стає її чоловік, і вже дівчина слухає від нього порцію «люб’язностей». Сусідський конфлікт у розпалі, але поступово Новальківському вдається заспокоїти сторони – судячи з усього, протікає стояк, але течія невелика. В обох оселях найближчими днями треба розбивати стіни й міняти ті труби. З цим ми їх і залишаємо.
Вулиця Електрична. У квартирі на першому поверсі забилась каналізація. Півгодини знадобилося на те, щоб у підвалі прочистити трубу від… яблук і жіночих прокладок.
На годиннику майже північ, найважчі виклики бригада відпрацювала. Тепер можна поїхати на базу, трошки відігрітися, перепочити. Дорогою підбираємо Угринчука та Орбува, які у задушливому підвалі п’ятиповерхівки проклали нову проводку. Люди знову мають світло, а ремонтники кашляють і жаліються на головний біль…
База аварійників у кінці вулиці Короля Данила опалюється ще дровами. Вони так і лежать купою на дворі. Під час нічної зміни доводиться заїжджати туди й підкидати дров у котел, аби можна було зігрітися під час перерви.
На кожну зміну ремонтники приносять собі їжу. На базі вони разом розігрівають її та разом вечеряють. Цього разу на столі – картопля, макарони й домашні закрутки. Після перепочинку бригада знову в роботі, на викликах по світлу, які є менш критичними за прориви води чи забиту каналізацію. Близько 3:30 ранку чоловіки повертаються на базу. Згадані у цій статті виклики – далеко не всі, де ми побували. За 12 годин наша бригада об’їздила більше 30 заявок. Рекордом бригади Руслана Новальківського були 52 заявки за ніч.
У вихідні дні, коли навантаження зростає, ремонтники заступають на добову зміну та їздять містом двома машинами – окремо сантехніки, окремо електрики. Це допомагає працювати швидше. Ремонтники переконані: якби міськвиконком виділив аварійній службі окреме бюджетне фінансування, працювалося б легше, швидше та якісніше. А поки що вони просто працюють. Бо хтось таки мусить.
