Студент звичайний — це різновид людини будь-якої статі з обмеженими коштами, обмеженими знаннями, обмеженою відповідальністю та необмеженим бажанням святкувати. А що святкувати і як саме – це вже другорядне питання.
Звісно, найулюбленішим святом студентів є їхній «професійний» день, День студента, міжнародне свято. Але якщо у США є традиція театралізованого карнавалу, в Португалії — урочистий парад студентів через все місто, то в Україні визначених традицій святкування немає. Не причетні до студентства можуть навіть не знати про це свято.
Офіційно День студента починається 17 листопада та затягується майже як гуцульське весілля — на тиждень.
Викладачі ставляться до того з розумінням. Проте є й такі, що з легкістю псують святковий настрій тим, хто в цей день з’явиться в інституті. Ну а студентам, котрі святкувати починають з самісінького ранку, відпрацювати прогули у таких викладачів не вдасться — кожна «енка» розцінюється як «злісне порушення навчального процесу».
Найчастіше ранком 17 листопада в університеті чи окремо на кожному факультеті проводяться святкові концерти. Але головний етап починається значно пізніше, коли вже не бачать ані викладачі, ані, тим більше, деканат. Кожна група ще в жовтні намагається вирішити питання з місцем проведення. Адже на початку листопада домовитись за ресторан, будиночок відпочинку десь у горах чи за квартиру значно складніше й дорожче. Проте студенти завжди залишались невідповідальними та неорганізованими. Тому, забувши потурбуватись заздалегідь про місце, День студента в більшості випадків святкується в лігві — гуртожитку, де навіть «комендантура» закриває очі на викриті порушення. Особливою популярністю користуються верхні поверхи гуртожитку й кімнати, віддалені від людського ока. Там студенти веселяться на повну, забувши про заліки, сесію, «хвости» та не обмежуючи себе ні в чому. Більшість із них того свята потім просто не пам’ятає.
Якщо ж гроші і фантазія дозволяють тобі відсвяткувати День студента нестандартно, а ти живеш у гуртожитку — головне не втратити відчуття часу. Як відомо, є певна комендантська година, після якої потрапити до своєї кімнати офіційним шляхом неможливо. У такому випадку варіантів залишається обмаль — дзвінок другу з франківською пропискою, допомога друзів зсередини гуртожитку чи власна креативність і вміння виживати.
Так, студенти Івано-Франківського Вищого професійного училища №13 три роки тому, через температуру повітря одразу виключивши варіант ночівлі на лавочці, полягали на трубах з гарячою водою неподалік їхнього гуртожитку. Єдиний плюс — можна не боятися застудитись. Про мінуси не варто й говорити — ночівля під вікнами повально не дуже тверезого гуртожитку може закінчитись чим завгодно.
Досвід старшокурсників показує, що як би цей день не почався, завершиться він так само, як і минулоріч. Отже, перший раз — найважливіший, і краще тримати голову на плечах. Це допоможе зекономити енергію, час і гроші, котрі ще знадобляться під час зимової сесії…
Віталія Мелешко, студентка-першокурсниця
Comments are closed.