Про воду і гроші «Репортер» поспілкувався з генеральним директором комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» Миколою Саєвичем.
– Пане Миколо, кажуть, «Водоекотехпром» є прибутковим підприємством. Це правда?
– Варто сказати, що статус комунального підприємства не дозволяє йому мати прибутки. Але недавно на сесії Івано-Франківської міськради депутати прийняли рішення, що все‑таки наше підприємство може їх отримувати. Це дозволило нам надавати різного роду послуги. До прикладу, приват-
на особа просить нас прочистити каналізацію, яка не на нашому балансі. Раніше ми не могли це зробити. Тепер же надаємо різні послуги транспортом, беремо участь у тендерах на прокладання водогонів і каналізацій.
– Не боїтеся закидів: якщо «Водоекотехпром» має прибутки, то нехай знижує тарифи?
– Тарифи стовідсотково не покривають наші витрати. Справа в тому, що вже за декілька місяців після затвердження тарифу він стає неокупним. Це відбувається через ріст цін, зростання мінімальної заробітної плати та інфляцію. Саме тому ми шукаємо додаткові джерела, де можна заробити гроші.
– Одним із таких джерел для «Водоекотехпрому» є кредитні кошти. Що це за кредити і на що вони витрачаються?
– Світовий банк виділив українському уряду 140 мільйонів доларів. Ми подали на розгляд свої проекти і по субкредитній угоді отримали 7 мільйонів 170 тисяч доларів. Хочемо закупити сучасні трасошукачі та обладнання з пошуку витоків води. Частково вже закупили нове обладнання для нашої хіміко-бактеріологічної лабораторії. І хоча вона й так відповідає всім вимогам, але ми хочемо зробити її ще сучаснішою. Лабораторія є дуже важливою, особливо, якщо згадати минулорічну повінь. Деякі з нових приладів дозволять нам робити за півгодини такий аналіз води, на який раніше витрачалося два-три дні.
Також уже проведено тендер на придбання сучасного електролізного обладнання для нашої станції водоочистки. Завдяки цьому «Водоекотехпром» у процесі знезараження води не буде залежати від єдиного постачальника гіпохлориду – дніпродзержинського «Дніпро-АЗОТу». Найбільше коштів із цього кредиту ми направимо на біогазові установки на каналізаційних очисних спорудах у Ямниці. Там накопичилося близько 200 тисяч тонн мулу. З нього можна виробляти біогаз, який спалюватиметься на когенераційній установці. Так буде вироблятися електроенергія. Цю енергію ми не будемо продавати, а використаємо для наших внутрішніх потреб.
– Наскільки вигідний цей кредит?
– Коли ми брали цей кредит, його ставка була 4,01 % річних. А нині, через кризу, Світовий банк зменшив її до 0,6 % річних, тобто маємо фактично дармові гроші.
Крім цього кредиту, ми подали ще один бізнес-план. Він уже пройшов погодження у міністерстві з питань ЖКГ і перебуває на перевірці у міністерстві фінансів. Це заявка на додаткових 5,4 мільйона доларів для реконструкції власне очисних споруд в Ямниці.
– У якому стані каналізаційні мережі Івано-Франківська і хто за них відповідає?
– У місті маємо каналізації різного віку. Є мережі навіть 50‑річної давності. Утримуємо їх у задовільному стані. Ще три роки тому у місті було 500‑600 проривів мереж на рік, а зараз їх стається не більше 300.
Велика проблема у культурі наших людей. Часом, коли пробиваємо каналізацію, то звідти витягаємо будь-що – від памперсів і пакетів з картоплею до уламків цеглин і каміння. Люди пхають в унітаз все, що туди проходить…
Ті каналізації, які люди самі прокладають, ми приймаємо на баланс. Якщо ж власник не передає ці мережі нам, можна укласти угоду з обслуговування.
– Влітку «Водоекотехпром» розпочав кампанію з відключення від води і каналізації злісних неплатників. Як зараз іванофранківці розраховуються за воду?
– Ми не проводимо масові відключення, але психологічний вплив це зробило. Не повірите, але люди стали платити краще. Ми мали рівень проплат у межах 80 %, а з червня ця цифра зросла до 100 %. Але від початку року заборгованість населення все одно зросла на 1,2 мільйона гривень і зараз становить більше п’яти мільйонів.
Наше завдання не відключати людей, а надавати якісні послуги мешканцям. І ми це робимо. У місті цілодобово є вода, каналізація працює, прориви ми намагаємося ліквідовувати за добу. Просто треба звикнути, що вода – це теж продукт, за який треба платити.
— І наостанок. Тарифи будете підвищувати?
– Будемо. Без цього ніяк. Зазвичай тарифи ми переглядаємо щопівроку, а нині в місті діє тариф, затверджений ще минулого року. Тому з 2010 року платити за воду треба буде більше. Але варто сказати, що наші тарифи є одними з найнижчих в Україні. Це стосується як населення, так і комерційних споживачів. Наприклад, у Полтаві з підприємств беруть 11,96 грн., а наш тариф – 2,64 грн. Різниця відчутна. Зрештою, дві гривні за тисячу літрів води – це малі гроші, якщо згадати, скільки коштує пляшка пива чи мінеральної води.
Comments are closed.