“До літератури це майже не має стосунку. Це явище іншого формату. Але питання не в явищі, а в тих 800 000 фейсбучного населення, котре прагне причащатися з цього теплого джерела”, – пише Єшкілєв.

“Радянський державний маразм давно вже пропив свій глобус, проте шизоїдним повеням, як бачимо, нема переводу”, – пише Єшкілєв.

“Кожна з цих історій могла тривати дуже довго, якби не чужі воїни. Любителі альтернатив можуть придумати цим історіям інший фінал”, – пише Єшкілєв.

“Саботаж є руйнівною зброєю гібридної війни. А також усіх «прок­сі-воєн» у всі часи. Про таку зброю іноді кажуть, що вона організаційного типу”, – пише Єшкілєв.

Будинки живуть довше за людей. В них зберігається більше міського духу, ніж у тих, кого сумнівна статистика й ще більш сумнівна соціологія зараховують до містян. А ще будинки містичніші.

“В наш час «світ інтелігенції» нагадує мені діряву декорацію для перестарілих”, – пише Єшкілєв.

Ззовні колекціонери травм дуже різні. Серед них зустрічаються і розумні, й не дуже, вони можуть бути успішними або невдахами. Але всіх цих людей об’єднує тремтливе ставлення до життєвих поразок і катастроф.

В Україні й досі популярна приказка «бідні, бо дурні, дурні, бо бідні». Зрозуміло, що в ній, як і всякому колі безвиході, криється обман. Розум за гроші не купиш. За гроші можна купити лише диплом. Розум є наслідком мандрів за обрії. Й не лише у фізичному плані.

“Старші покоління ще нічого не второпали. Вони жують свою звичну жуйку й намагаються передати свій досвід нащадкам. Вони вже програли. Той їхній досвід молодим не потрібний”.

“Вже й забув назву того американського фільму, де досвідчений дядько каже молодому компаньйонові: «Весь світ тюрма. І в ній лютують два наглядачі: закон і мораль». Є в тому правда”.

“Парадоксально, але через образ ворога можна, за бажання, визначити образ друга. Але не навпаки. Образ ворога завжди конкретніший, чіткіше локалізований”.

“Люди пліткували завжди. Не встигали мисливці вполювати мамонта й урочисто відрізати йому… хобота, а жінки у печері вже обговорювали подробиці: яму викопали замалу, мамонт впав в неї не тим боком, а ватаг у вирішальний момент зашпортався”

“Якби було не так, то нашим президентом тепер був би хтось з харизматичних письменників. Наприклад, Курков. Або Жадан. Хтось зі світу Модерну…”

Поки інтелектуали сперечаються про шляхи формування української політичної нації, у фейсбуці швидко складається така собі «мережева українська нація». Ця спільнота ще здивує. Її «диванні родовичі», погладжуючи своїх любих котиків, реставрують колгоспний світ чи не швидше за путінських «зелених чоловічків».

“Вони вважають, що життя несправедливе. Що це вони мали б сидіти з красивими дівчатами і пити напої з іноземними назвами. Але історично склалося так, що їм немає куди доповідати”, – пише Єшкілєв.