“Дзеркало медіа” продовжує серію розповідей про успішних колекціонерів краю. Колекціонування – як робота, яка не змінюється протягом багатьох років, але від якої, незважаючи на плинність часу, отримуєш задоволення.
Цього разу хочемо продовжити тему подорожей і розповімо про людину, яка теж любить відвідувати нові країни, але привозить інші сувеніри – горнятка. Це коломийський підприємець Ігор Гуменюк.
Пан Ігор використовує свою колекцію в ужитку і називає її “незаконсервованою”. Запевняє, що з кожного горнятка хоча б один раз у житті щось пив. Його колекцією при потребі користується вся сім’я. Тут є спеціальні горнятка для кави і чаю, глінтвейну, різноманітних алкогольних напоїв тощо.
Залучив колекціонер до цієї справи усю сім’ю. Дружина і донька допомагають доглядати й підтримувати величезну колекцію в належному стані. Раз на рік вони перемивають та чистять кожне горнятко окремо.
Нині колекція Ігоря Гуменюка налічує понад 450 горняток більш ніж з 50-ти країн світу та України. В кінці кожного року чоловік підбиває підсумки і перераховує їхню кількість.
Тут є горнятка різні за формою, розміром, кольором та призначенням. Найменше має 1 см заввишки, а найбільше – аж півметра. Щоб полегшити колекціонування, пан Ігор розділив свою колекцію на три частини: країни; цікаві за виглядом та кухлі для пива.
Читайте: Смак Ірландії у Франківську. Як і для кого Андрій Кашуба маринує яйця
Ігор Гуменюк любить шукати цікаві горнятка за виглядом та призначенням. У його колекції є екземпляр з 1927 року для мінеральної води – його вушка призначені для того, щоб не пошкодити емаль зубів. Також пан Ігор цікавиться й історією. Є в колекції австрійські горнятка, виготовлені з дуже грубої кераміки. Їх робили для того, щоб зберігати каву гарячою впродовж тривалого часу. Найдорожче у колекції – горнятко з Відня, колись з нього пив австрійський бургомістер. Коли піднімаєш бокал – лунає музика. Усередині вмонтований спеціальний механізм.
З посмішкою пан Ігор згадує історію, з чого все розпочалося. Тоді він навіть не здогадувався про такий масштабний розвиток своєї колекції.
“1994 року я був у Бельгії. Зайшов до магазину купити пральний порошок, а тоді була акція: якщо береш менший товар, то нічого не отримуєш, а коли більший – то якась річ у подарунок. Мені таким чином дали горнятко”.
Наступним у колекції став бокал для пива. Історія теж смішна та незвична: “Колись я торгував на Закарпатті оселедцем. І приїхали люди з Полонного. У них були кухлі для пива, ну то я й обміняв оселедець на літровий бокал. Після того все пішло й поїхало. Я почав купувати, друзі привозили”, – пригадує пан Ігор.
До слова, саме друзі і знайомі зробили колекцію настільки різноманітною і багатою. Пан Ігор чесно зізнається, що сам придбав лише половину.
Часто поповнюють колекцію горнятка з готелів, кав’ярень чи ресторанів. Чоловік питає, скільки коштує розбите горнятко, платить певну суму й забирає собі додому на згадку. Інколи, коли працівники закладу дізнаються, що горнятко стане частиною колекції, вирішують просто подарувати його.
Свою колекцію пан Ігор не тримає вдома за чотирма замками. Вже двічі брав участь у виставках. Одна з них відбулася кілька років тому в чоловічому Клубі коломийців.
“Виставки – це дуже цікаво, бо про кожне горнятко можна розповісти цілу історію. Я був дуже здивований такою увагою людей, що їм це дійсно цікаво”, – розповідає Ігор Гуменюк.
Про свою колекцію пан Ігор готовий говорити годинами. Каже, що заняття приносить йому багато задоволення, а особливо цінними є спогади, які ніколи не зітруться з пам’яті.
Автор: Ярина Балабаник
Фото: Андрій Каня
