Історія Статті

На тлі старого Станиславова. Чому писати історичну прозу – непросто

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Івано-Франківськ цікавий не лише для туристів, а й для письменників. Все більше майстрів пера розгортають події своїх творів у нашому місті. Хоча, не зовсім у нашому.

Літературні герої живуть, кохають, воюють і страждають на тлі старого Станиславова. Насправді історичну прозу писати дуже непросто, але наші автори впоралися добре, стверджує Репортер.

на тлі старого Станиславова
Події роману «Канцелярія хрестових походів» відбуваються на тлі грандіозної реконструкції станиславівської фортеці. Гравюра Петра Гондіуса
Пригоди на землі й під землею

Ми недаремно пишемо «наші», адже всі автори книг, про які йдеться нижче, живуть у Франківську. Розглянемо три книги, а розставимо їх за хронологічним принципом.

Роман Остапа Українця «Канцелярія хрестових походів» вийшов у харківському видавництві «Фабула» у 2019 році. Це вже друга історична книга молодого письменника і вона є своєрідним пріквелом до його дебютного «Малхута».

Події відбуваються у 1679 році. Фортеця Станиславова нещодавно витримала потужну турецьку облогу, але Потоцькі не почивають на лаврах і затіяли грандіозне розширення міста з добудовою нової магнатської резиденції.

Одного чудового ранку через дві брами – Тисменицьку й Галицьку, а також через Вірменську хвіртку до міста потрапило троє чоловіків. Знавець генеалогії шляхтич Трєпка, мандрівний спудей Тиберій і підмайстер-муляр Матвій не були знайомі між собою, але невдовзі їм судилося потоваришувати та опинитись у гущі подій.

на тлі старого Станиславова

Тут є все для пригодницького роману: підземні лабіринти, лицарський орден Дракона, турецькі шпигуни, полювання на вурдалака та спалення відьми. Окрім вигаданих персонажів, регулярно згадуються й реальні історичні постаті – архітектор Карл Беное, Андрій Потоцький та його син Станіслав, який грає тут ключову роль.

Видно, що Остап Українець ретельно розібрався у побутових деталях епохи. Наприкінці книги є словничок термінів, які зараз майже забулись, але в XVII столітті ними широко користувались. Звідти можна довідатись, що лунина – це родима пляма, близна – шрам, а додайка – додаткова порція.

Єдине, що у книзі здається трохи непереконливим, це розгалужена мережа підземних ходів. У романі під маленьким дерев’яним Станиславовом є такі катакомби, яким міг би позаздрити і столичний метрополітен. Це при тому, що місто тоді було дуже молоде, бо з’явилось на мапах менше 20 років тому.

Хоча, це ж не історична монографія, а література, тож автор має право. Тим більше, що підземелля у Станиславові справді були і час від часу нагадують про себе.

на тлі старого Станиславова
Стефанія Мулярова мешкала на вулиці Голуховського – теперішній Чорновола
Кохання та кулінарія

Під час ремонту в одному з франківських ресторанів працівники наштовхнулись на тайник у стіні. Будівля була давня, тож таємничий згорток, що лежав у ніші, міг містити неабиякі скарби. Втім, коли його розвернули, на робочих чекало розчарування. Замість золота, срібла чи діамантів у пакунку виявили кілька пожовтілих фото, жіночий гребінець, вирізки з австрійських газет і кілька записників. Але саме у блокнотах і крилося найцікавіше.

Так починається роман Ольги Деркачової та Ірини Фіщук «Переписник пані Мулярової». Він побачив світ у 2019 році у видавництві «Дискурсус», що зареєстроване у карпатському селі Брустури. Якщо перша співавторка – відома письменниця, то для Ірини Фіщук книга стала літературним дебютом. Вона є власницею «Сімейної ресторації Мулярових», у стіні якої знайшли згадану схованку.

Синагога, “Сокіл”, “Імперіал”. Чим жив Станиславів у 1893 році (ФОТО)

У записниках були щоденники Стефанії Мулярової – дружини адвоката Гольдфельда, що володів кам’яницею на сучасній вулиці Чорновола, 5. Фантазія авторок переносить нас на початок ХХ століття. Тоді наше місто виглядало зовсім інакше, потопало у зелені, а на вулицях пахло трояндами, кавою, свіжими струдлями, дамськими парфумами й міцним тютюном.

на тлі старого Станиславова

Стефанія має непрості стосунки із свекрухою, кохає свого чоловіка, часто потрапляє в якісь халепи та уважно слухає чутки, які поширюються містом. Інколи здається, що мешканці Станиславова тільки те й робили, що обговорювали просто всіх – з приводом і без нього.

У передмові читаємо, що в романі є пристрасті, упирі, втечі, таємні побачення та смаколики. З останнім пунктом важко не погодитись. Стефанія мала неабиякий кулінарний талант, готувала краще за кухарку, чим бісила свек­руху, та залишила цілий жмуток рецептів. До речі, про деякі з них йдеться у книзі. Наприклад, ви куштували буряк по-галицьки, салат цьоці Рози чи москаликів під маринадом?

Грюс аус Станіслау. Перші станиславівські поштівки були справжніми шедеврами (ФОТО)

Злочини, злочинці та невинні жертви

У 2018 році буковинське видавництво «Meridian Czernowitz» надрукувало «Коханців юстиції» Юрія Андруховича – «параісторичний роман у восьми з половиною серіях».

Із дев’яти оповідань, що пов’язані із злочинцями, судовими процесами та стратами, чотири стосуються нашого міста. Усі вони відбуваються у ХХ столітті та охоп­люють австрійський, польський, німецький і радянський періоди.

У книжці ми познайомимося з першим українським терористом Мирославом Січинським. Після вбивства намісника Галичини його засудили до страти, потім замінили вирок на 20 років ув’язнення, перепровадили до станиславівської в’язниці, а звідти він щасливо втік. Історія вже сама по собі захоплює, але в оповіді «патріарха» стає бестселером.

книга Андруховича Коханці юстиції

Якщо про Січинського знають усі, то про Фелюся – короля станиславівських батярів міжвоєнної доби – чули одиниці.

Ось уривок розповіді про Фелюся: «У ті часи вони ще не носили спортивного одягу з підробними лейблами і надто коротко не стриглися. Радше навпаки – відрощували собі доволі довгі чуп­рини, звані гривами. Вчепитися п’ятірнею в шевелюру суперника їхній кодекс бійок забороняв категорично, тож і в короткому підстриганні потреби зовсім ніякої не було…».

розстріл націоналістів
Найбільша частина роману «Коханці юстиції» присвячена розстрілу українських патріотів, що відбувся 17 листопада 1943 року під стінами синагоги. Фото з фондів Музею визвольних змагань Прикарпатського краю

Найбільший розділ присвячений сумнозвісній прем’єрі оперети «Шаріка» та наступному розстрілу українських патріотів 17 листопада 1943 року. Про це написано багато, але в художньому трактуванні ті драматичні події постають вперше. Автор малює яскраву картину життя Станіслава під німецькою окупацією та приходить до досить несподіваних висновків щодо підпільного руху в місті.

Останнє оповідання має промовисту назву «Презентація трупа або Фантомас-71». Тут є ретроспектива подій 1960-1970-х років: дитинство автора, будівництво та обвал кінотеатру «Космос», згадка про легендарного офіціанта Кубу та загадковий труп чоловіка без голови. Його виявила одна пані, коли гуляла з песиком з промовистим ім’ям Алькапоне зарослим берегом Бистриці. Оголошення про страшну знахідку довший час передавали по місцевому радіо.

До речі, той злочин лишився не розкритим, а голову так і не знайшли.

Автор: Іван Бондарев

Де у Станиславові був арсенал і чому він не став окрасою Франківська (ФОТО)

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.