Частина України оголосила про страйк: Івано-Франківськ, Львів, Тернопіль, Рівне та інші. А от як страйкувати, визначалися вже на місцях. Плани міняли кожні кілька годин.

Сніданки в івано-франківських школах скоро подорожчають. Міському бюджету в наступному році це обійдеться у зайвих 5 млн. грн. Та чи покращиться від того харчування?

Ірина Олійник вже три роки працює стюардесою на одній зі світових авіакомпаній, яка базується в Дубаї (ОАЕ). Дівчина вже побувала у понад 70 країнах. Виявляється, робота стюардеси – це не лише приносити пасажирам напої та з посмішкою зустрічати їх на борту. Все набагато серйозніше.

Вони починали з одного магазину в Калуші, а нині мережа виросла до восьми супермаркетів по всвй області. Незабаром ще один магазин відкриється в Івано-Франківську. Знайомтеся – торгова мережа «Гостинний Дім».

У Калуському районі новий конфлікт – сільські батьки, діти яких ходять у садки райцентру, кажуть, що завідуючі попереджають про відрахування малюків. Таким чином влада Калуша чи то «зачищає» місця для дітей городян, чи то примушує сільських голів підписувати меморандум про співпрацю.

Повівся я в цій історії як останній лох. А лохів наша держава не любить. Ні, не так. Таки любить. Регулярно й на повну котушку…

Іванофранківці вже навіть забувають ті часи, коли в місті завжди була гаряча вода. Останні роки її дають тільки взимку. А цьогоріч гаряча вода у кранах потекла аж через місяць після того, як потеплішали батареї. І тепер вона є не в кожній квартирі. Люди вже якось навчилися – хто поставив бойлери, колонки, а дехто досі гріє воду в баняках. Але невже цілодобова цілорічна централізована гаряча вода в Івано-Франківську насправді є нездійсненною мрією?

Знаєш, є одна дуже цікава та дивна країна. Вона має не менш дивну назву – «Коли ще всі сплять». І чомусь так склалося, що саме я потрапляю туди найчастіше…

Це дивовижне місто, в яке я закохалася з першого погляду, та єдине, крім рідного, в якому хочеться жити. З кожною поїздкою Будапешт відкривається по-новому: іншими вулицями, кав’ярнями, пам’ятниками, про які не розкажуть путівники. У мене вже є тут улюблені квартал і провулок, «свій» музей, улюблена лавочка на набережній Дунаю. А ще – бістро, де продають найсмачніші у світі сендвічі з салямі, вершковим сиром і рожевими помідорами. Є навіть улюблений час – коли ввечері Будапешт запалює перші вогні, це кожного разу – магія.

На сім’ю цього сільського священника випали чималі випробування. Понад 10 років тому йому ампутували обидві ноги, він ледь не позбувся рук, а нещодавно у дружини виявили рак

Красти ідеї нині майже модно, бо легко: інтернет дотягнеться всюди. Присвоювати чужі думки, вислови, цілі роботи стало звичним не лише в Україні, а й у світі. Було б бажання. Не цураються цього дизайнери, піарники, журналісти, політики. Одних викривають, знаходяться інші. Звідки таке захоплення плагіатом?

За плечима – три вищі освіти, сорок років і ніякого особистого життя. Ніякогісінького. Соломія сперлася на фортепіано та втомлено натиснула вказівним пальцем на одну клавішу, другу, третю.

Незабаром, 25 листопада, в Україні загалом та у Франківську зокрема стартує акція «16 днів проти насильства». Більшість людей і не підозрює, що насильство має безліч видів. Воно може бути не лише фізичним, є ще моральне, економічне, сексуальне…

Понад п’ять років в Україні діє «антидаішний» проект «Дорожній контроль». Пізніше почала видаватися й газета з однойменною назвою. Журналісти, активісти, прихильники проекту борються зі свавіллям даішників. Відео «контролерів» давно популярні в інтернеті, виходить газета. Зараз представники проекту працюють по цілій Україні.

Хоча до свята ще більше місяця, але він уже працює на повну. З 1 листопада на Прикарпатті стартувала традиційна акція «Миколай іде до сиріт». За день люди забирають десь по 20 листів – за кожним із них ховається історія дитячого життя, часто гірка, але завжди з вірою у доброго святого, який здійснює бажання.