Знаєш, є одна дуже цікава та дивна країна. Вона має не менш дивну назву – «Коли ще всі сплять». І чомусь так склалося, що саме я потрапляю туди найчастіше…
Хочу тобі зізнатися, що коли всі сплять, я шалено нудьгую. Проте мені подобається саме така нудьга. Мені подобається прокидатися першою. А тобі? Мені подобається боротися з маревом сну, що ще блукає в моїй кімнаті. А ще мені подобається бути невидимою. Адже, коли всі сплять, мене ніхто не бачить.
Коли всі сплять, час зупиняється на межі ночі й ранку. Мої повіки ще важкі, але очі вже прокинулися і бачать. Вони бачать тебе!
А ти сьогодні прокинувся першим? Мабуть, так. Ти завжди першим відганяєш сновидіння. Шкода, що мене немає поруч. Я б дуже хотіла, щоб мені примарилося твоє прокидання. Я хочу побачити тебе сонним. Шкода, що ми ніколи не засинали разом.
Давай помріємо. Ранок впав на сонне місто. Ти ще солодко вдивляєшся у сни, а я намагаюся прокинутись від гіркоти кави. Я ковтаю спокій, він обпікає моє горло. Остаточно прокинулась. Відчуваю захист, тепло і радість. Ти ж поруч спиш. Так солодко, як в дитинстві.
Я нудьгую. Хочу почути: «Добрий ранок, мила!». Але, мабуть, зараз я тобі приснилася, адже ти так таємно посміхаєшся й міцно обіймаєш подушку. Прокидайся, мене пригортати приємніше…
Ти прокинуся, країна зникла. Але це вже неважливо. Адже ти зараз біля мене, а я біля тебе. Ні, я таки далеко. Шкода, що все написане – лише сонлива мрія. Та я дочекаюся, допоки ця мрія, нарешті, виспиться і стане реальністю. Головне не проспати диво!
Параскевія Солтис
Він
Вперто шукаю свою берегиню
Доброго дня! Мене звати Володимир Михайлович. Мені 60 років. Я військовий пенсіонер, але ще працюю. Маю три вищі освіти. Спершу працював вчителем історії в одному з сіл Долинського району, навіть був директором. Після цього – в різних установах, а потім у міліції. Але в душі я таки залишився педагогом.
Люблю дітей і вони мене поважали. Я щодня ходив по селу, бо хотів бачити й знати, в яких умовах живуть мої учні. А коли хтось не вивчив урок, то не сварив. Казав: «Петрику, ти такий гарний хлопчик, а не вивчив уроку». І це діяло більше, ніж крики. Наступного разу в класі був ліс рук.
А цього року, як пішов на перший дзвоник до онучки, то аж просльозився. Почув гімн, побачив школярів і не втримався.
У мене двоє дорослих доньок, які подарували мені п’ятеро прекрасних онуків. Але близько десяти років я живу сам. З дружиною ми розійшлися.
Про себе можу розказати, що, як справжній чоловік, я ціную кодекс честі. За свої слова та вчинки треба відповідати. Запозичив собі такі принципи, коли два роки прожив у Японії.
У моєї мами було восьмеро дітей, тож я знаю, наскільки важкою є жіноча доля. Знаю, якої поваги заслуговують наші жінки. Мій батько любив випити, тому я досі ненавиджу тих, хто п’є чи курить.
В людях ціную розуміння та вміння йти на компроміс. Не терплю тих, у кого немає власної голови і вони як перекотиполе.
Якось кілька років зустрічався з однією жінкою. Допомагав їй, ми їздили на курорти, ходили в театри. Думав, що знайшов своє щастя. Аж тут я прихворів. Вона прийшла та сказала, що не буде мені нянькою. Не повірите, я поховав багатьох рідних мені людей, але так не плакав, як тоді. Це було так образливо, таке розчарування! Здавалося, близька тобі людина, а залишила в біді. Тому для мене дуже важлива доброта та небайдужість.
Я вмію зрозуміти, вибачити, співчувати та співпереживати, а ще йти на компроміс. Майновий стан мене не цікавить. Я вперто шукаю своє сонечко, свою підкову щастя, свою берегиню та споріднену душу віком 45-55 років. А ще я пишу вірші.
Цінуйте жінку,
любіть її, цілуйте,
Цілуйте в обидві щоки,
Аби ніколи її
не торкались роки.
Цінуйте жінку,
цілуйте її в уста і в очі.
Цінуйте жінку, цілуйте
Щодня, щогодини, щоночі.
Володимир Михайлович
Вона
Хочу по-справжньому закохатися
Доброго дня, редакціє газети «Репортер»! Аж не віриться самій, що пишу до вас листа з надією знайти доброго супутника життя.
Мене звати Марія. Мені 34 роки. Останнім часом з сумом дивлюся на своїх одружених однокласниць, одногрупниць і подруг, котрі мають чоловіків і найбільше щастя на землі – дітей. От лише я одна. Якось нещодавно натрапила на один афоризм такого С. Джонсона, який змусив мене задуматися й цілковито з ним погодитися: «Шлюб приносить багато прикрості, однак безшлюбність не дає ніяких радощів». Я це знаю не з чуток.
Молодшою я була дуже перебірливою, чула не одну пропозицію руки та серця, та все думала, що то не моя доля, свою ще зустріну. Отак довибиралася…
Я симпатична, невеликого зросту й ваги, мініатюрна, на роботі мене жартома називають Дюймовочкою. Працюю медсестрою, живу з папугою Ернестом, люблю готувати, пекти, хазяйновита. Багато читаю, люблю подорожувати й пізнавати нові країни та звичаї.
Хочу зустріти чоловіка 35-45 років, в якого зможу по-справжньому закохатися, створити щасливу дружню сім’ю та, звісно, народити дітей. Якихось конкретних вимог до чоловіка не маю, головне – щоб без шкідливих звичок і був добропорядним. А найнайголовніше, щоб був таким, в якого б я закохалася, адже вважаю, що без кохання міцної родини створити неможливо, хіба зліпити псевдосоюз.
Попри свої довгі роки самотності, все ж не втрачаю надії на те, що десь цієї миті мого листа читає саме мій чоловік!
Марія, м. Івано-Франківськ
О г о л о ш е н н я
* * *
Чоловік. 43-180-80. Розлучений. Познайомлюся з доброю, спокійною, лагідною жінкою віком 35-42 років для створення сім’ї. (067) 386-07-47.
* * *
Чоловік. 53-165-60. Без шкідливих звичок, не люблю обману. Шукаю жінку віком 38-48 років, не схильну до повноти. (096) 823-56-35.
* * *
Чоловік. 43 роки. Познайомлюся з жінкою, яка хоче створити сім’ю. (099) 481-16-74.
* * *
Чоловік. 42-172-72. Розлучений, без дітей. Проживаю у селі. Добрий, зі спокійним характером. Познайомлюся з жінкою 30-40 років, яка згідна на переїзд до коханого чоловіка. (098) 040-46-96, (066) 660-34-78.
* * *
Чоловік. 42-180-75. Матеріально та житлом забезпечений. Проживаю у селі. Шукаю жінку до 40 років для створення сім’ї. Можна з дитиною. (066) 647-79-53.
* * *
Чоловік. 53-165-60. Без шкідливих звичок, ніжний, темпераментний. Шукаю жінку віком від 38-48 років, не схильну до повноти. (066) 791-68-50.
* * *
Жінка. 42 роки. Познайомлюся з чоловіком без шкідливих звичок, який бажає створити сім’ю і не живе одним днем. (063) 571-35-77.
* * *
Жінка. Інтелігентна, симпатична, забезпечена. Бажаю познайомитись з порядним чоловіком 40-50 років для створення серйозних стосунків. (098) 099-98-30.
* * *
Жінка. Приваблива, цікава у спілкуванні, зі спокійним врівноваженим характером. Познайомлюся з високим, цікавим, доглянутим і забезпеченим чоловіком 48-58 років. (099) 225-26-98.
* * *
Жінка. 39-170-70. Мрію познайомитися з чоловіком 36-43 років для створення міцної сім’ї. (095) 432-27-80.
* * *
Жінка. 48-162-75. Інтелігентна, приваблива, лагідна й романтична. Шукаю незалежного, освіченого, з мудрим поглядом на світ чоловіка. Прагну гармонії. (066) 948-56-88.
* * *
Жінка. 48 років. Розлучена. Познайомлюся з добрим, порядним, забезпеченим чоловіком від 48-52 роки. (095) 883-03-57.
* * *
Жінка. 43-170-70. Спокійна, інтелігентна, доброзичлива. Бажаю познайомитись з порядним чоловіком 43-50 років для серйозних стосунків. (096) 475-63-20.
* * *
Жінка. 31 рік. Створить сім’ю з порядним, інтелігентним, забезпеченим чоловіком до 36 років. (063) 799-76-897.
* * *
Іванна, 27 років. Познайомлюся з мужчиною з добрим серцем та душею. Віком 27-35 років. (068) 339-11-67.
Від редакції
Рубрика «Шукаю долю» складається з життєвих історій, які пишуть самі ж читачі, а також оголошень про пошук супутника чи супутниці життя.
Листи з історіями ми будемо публікувати, а відповіді на них обов’язково передамо адресатам. Пишіть сміливо – жодна інформація, яку ви не захочете розголошувати, не вийде за межі редакції «Репортера».
Надіємось, що щира життєва історія когось із наших читачів може допомогти їм знайти своє щастя. Головне – не бійтеся, не втрачайте надії та пишіть нам. Доля обов’язково усміхнеться, адже щирість завжди знаходить відгук!
З повагою,
Світлана Лелик, редактор рубрики
Пишіть: газета «Репортер»,
вул. Лепкого, 20Б, м. Івано-Франківськ, 76018
e-mail:lelyk@report.if.ua
Comments are closed.