Понад п’ять років в Україні діє «антидаішний» проект «Дорожній контроль». Пізніше почала видаватися й газета з однойменною назвою. Журналісти, активісти, прихильники проекту борються зі свавіллям даішників. Відео «контролерів» давно популярні в інтернеті, виходить газета. Зараз представники проекту працюють по цілій Україні.
У суботу, 30 листопада «Дорожній контроль» проведе на Вічевому майдані Івано-Франківська свій захід. Їх буде четверо. Ми поговорили з двома – журналістом Віталієм Мацьоцьким із Косова та активістом Олександром Куницьким із Дніпропетровська.
Віталій Мацьоцький: «У ДАІ моє авто знають добре»
– Віталію, яким чином ви потрапили в «Контроль», був якийсь поштовх?
– Я давно знайомий з Віталієм Косенком – журналістом газети «Дорожній контроль». Він приїжджає до мене в Карпати, я їжджу до нього в Херсон. З проектом співпрацюю вже п’ять років. Звісно, не обійшлося без поштовху. Їхав в авто з чотирма пасажирами, інспектор зупинив, сказав, що я перевищив швидкість. Хоча перевищення не було. Почалася суперечка, а далі – перший суд, я його виграв.
Потім побачив матеріали в інтернеті, зареєструвався в «Дорожньому контролі», вивчив права – свої та інспекторів.
– Мусите досконало знати законодавство?
– Намагаємося знати краще, ніж працівники ДАІ. Довелося вивчити кодекс про адмінпорушення, Конституцію, закон про міліцію і т. д.
– Скільки «контролерів» на Прикарпатті?
– Із журналістів я один, а от активістів, з якими часто спілкуємося та робимо рейди, десь десяток. Багато долучаються через YouTube, соцмережі, форуми. Часто телефонують, просять допомогти, адже мій телефон є в контактах на офіційному сайті.
– Усе це робиться на голому ентузіазмі, без грошей?
– Звісно. Найбільша мета – щоб помінялися люди. І це відбувається. Люди вже не хочуть почуватися рабами. І коли є порушення з боку інспекторів ДАІ, то вони відстоюють свої права. Це найбільша плата за нашу роботу.
– У ДАІ вас уже знають?
– На Прикарпаття й Буковині моє авто знають добре, уникають спілкування. Тому часто змінюю машини для рейдів. На своїй машині відзняти матеріал уже нереально.
– Ви даішників теж усіх знаєте?
– Не всіх. Робимо чорні списки тих, хто не раз попадався на хамстві чи вимаганні хабара. Цих намагаємося підловити, відкрити очі їхньому керівництву – таким людям не місце в міліції.
– Часто робите сюжети?
– Я займаюся підприємницькою діяльністю і в мене щільний графік. Тому на рейди доводиться використовувати час, запланований на сім’ю. Стараюся робити одне-два відео на тиждень.
– Після сюжету забуваєте про інцидент чи доводите справу до покарань даішників?
– Обов’язково доводимо до кінця. Щоразу пишемо скаргу про порушення. Якщо керівництво просто відписується, то подаємо в суд уже на керівників. Результати бувають і вкрай негативні для них. Наприклад, після останньої публікації працівника ДАІ звільнили з роботи.
– Хабарем не провокуєте?
– Раніше було, але зараз змінилося законодавство: людина, яка дала хабар, теж несе кримінальну відповідальність. Тому ми просто стараємося відзняти матеріал, який би показав профнепридатність працівника ДАІ. Можемо й домовлятися про хабар, але до діла не доводимо.
– Наш інспектор від закордонного сильно відрізняється?
– По роботі часто їжджу за кордон. Там можна проїхати тисячі кілометрів і безпідставно тебе ніколи не зупинять. А в нас іноземця тільки на Прикарпатті зупинять разів з десять. Ми кілька разів спеціально їздили машиною з іноземними номерами. Зупиняють, кажуть, що проходить спецоперація і вони хочуть перевірити документи. В Україні закон передбачає 12 причин для зупинки, але більшість зупинок є протиправними.
– Невже з цим нічого не зробиш?
– Та чому? На місці пишемо та вручаємо інспектору скаргу про безпідставну зупинку. Протягом місяця його керівник має відреагувати. Здебільшого відписують – порушень не виявлено. Таке буває навіть тоді, коли фіксуємо ненормативну лексику. Хоча іноді й пишуть, що інспектор притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Все залежить від керівника.
– Чи зустрічалися вам чесні даішники?
– Не можу сказати, що всі працівники ДАІ є нечесними. Поки ми не довели, що якийсь інспектор бере хабарі, то не говоримо, що він хабарник. Є за культурою, освіченістю вищі за решту, бачив і таких, що не можу сказати нічого поганого.
– Багато?
– Десь 15 %.
– Як думаєте, що треба зробити, аби їх було 100 %?
– У першу чергу їм потрібні нормальні умови праці, щоб зарплата була гідною. А потім туди набрати людей, які захочуть працювати, а не заробляти гроші за допомогою смугастої палички.
Олександр Куницький: «Ми в кожній області – скрізь»
– Олександре, що буде на зустрічі 30 листопада?
– Зберемося з людьми, які дивляться наші відео та поділяють наші думки. Поспілкуємося, відповімо на запитання, порадимо, як поводитися при зустрічі зі свавіллям ДАІ…
– Що радите зазвичай?
– Головне – поводитися ввічливо. Але й не забувати, що даішник буває джерелом підвищеної небезпеки, тому краще заблокувати двері та не виходити з авто, діяти згідно з законодавством.
– Але ж ви самі провокуєте?
– Дехто бачить у нас провокації, а дехто – захист прав. Особисто я вважаю, що немає такого терміну, як провокація на порушення правил руху. Факт або є, або нема. Якщо порушив, то хай карають. Та якщо ні, то нехай не зупиняють машину.
– Проте іноді на сайті «Дорожнього контролю» є відео, коли водії звертаються до інспекторів нецензурно. То де межа між захистом прав і провокацією?
– Я не можу говорити за всіх. Спілкуватися нецензурно не закликаю, тим більше з міліцією. Але давайте не забувати, що спровокувати їх непросто, адже вони «заточені» на спілкування з людьми. Тому я б не вживав тут слова «провокація».
– Багато таких як ви по Україні? Даішники вас впізнають?
– Багато. Я ж не журналіст, а простий мешканець. Ми в кожній області – скрізь. Думаю, вони знають всі мої машини, але іноді їжджу не на своїх або просто зупиняюся на дорозі, коли бачу, що потрібна моя допомога.
– Чи можна сказати, що даішники стають кращими завдяки вам?
– Не мені особисто. Завдяки людям, які відстоюють свої права на дорозі, – так. Інспектори стали ввічливішими, значно рідше дозволяють собі відверті вимагання чи бандитські вчинки, як було раніше.
Взагалі мусимо зробити так, щоб вони просто діяли в рамках закону. І результат уже є, хоч і не 100 %.
