Зізнайтеся, що також любите заглядати у чужі вікна, особливо одноповерхівок, і милуватися квітами на підвіконнях. Терпіння тих, хто їх доглядає, викликає захоплення…
Коли їхні мама чи тато їхали за кордон, то майже всі обіцяли — ненадовго, підзароблю трохи на життя, на твою освіту, квартиру та повернуся. Але, як показала практика, повернулися одиниці. Більшість влилася в життя у чужій країні — отримали дозволи на роботу, орендували житло. Та й до чого вертатися — краще забрати дитину до себе…
На вулиці Мельничука в Івано-Франківську нині стоїть металевий паркан. За ним повним ходом йдуть будівельні роботи. На невеличкій площі між кількома пам’ятками архітектури збираються звести чотириповерхівку. Через дорогу — Білий дім, і схоже, що нікого з чиновників це не бентежить.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України 27 березня шокувало своїм листом працівників освіти. Цим папером зобов’язали начальників обласних управлінь уже до 1 квітня зібрати декларації про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2011 рік у всіх учителів, які входили до складу комісій з державної підсумкової атестації у минулому році.
До традиційного для Івано-Франківська фестивалю «Свято ковалів» залишився майже місяць. Самі ковалі поспішають завершити минулорічну скульптуру та складають плани щодо нової. Про особливість цьогорічного свята, про наше ковальство й ковалів розповідає голова Спілки ковальського мистецтва України Сергій Полуботько.
Ввечері, 30 березня, в Івано-Франківську сталася трагедія. Автомобіль на смерть збив жінку і тяжко травмував іншу. Водій з місця пригоди втік, а коли його зловили, виявився капітаном міліції.
Цього свята з нетерпінням чекають діти, особливо сільські. Бо тоді можна буде поганяти по вулицях і поляскати освяченими гілками всіх, кого побачиш. І нічого тобі за це не буде. Може, ще й подякують. Дорослі до вербової гілки теж небайдужі, бо вони вірять, що вона допомагає в господарстві…
Резонансні зґвалтування на всеукраїнському рівні змушують владу думати про збільшення покарання за цей злочин. Так, в кінці березня з’явилася інформація про те, що МВС виступає за посилення відповідальності за зґвалтування. Заговорили навіть про кастрацію.
Буває, коли мова заходить про речі для громади небуденні, то виникають процеси, рухи, сили, які допомагають цим речам втілюватися. Хочу привернути увагу іванофранківців до непересічної події для нашої міської громади — вшанування пам’яті видатного вченого світового рівня Івана Пулюя. Адже в нас є вулиця його імені — має бути й погруддя цьому великому Українцеві.
Вам колись хотілося полазити напіврозваленим заводом чи вибратися на радарну вишку? Якщо відповідаєте ствердно, то, можливо, і ви колись станете одним із тих, кого в народі називають сталкерами. Нині на Прикарпатті їх, до речі, не так уже й мало, а про закинуті споруди вони можуть розказати, певно, більше, ніж будь-який дослідник.
Вранці вівторка, 26 березня, з «Дерева щастя» на франківській стометрівці почали знімати китайські колодки та інші «прикраси», які сюди вже за традицією вішають наші молодята. Обіцяли продовжити «очистку» в середу. Сподіваємося, на момент виходу цього номера «Репортера» дерево вже остаточно звільнять від замків.
В Івано-Франківську, поблизу обласної клінічної лікарні, нещодавно відкрився лікувально-діагностичний центр ТОВ «СіМедГруп». Його вже називають унікальним для Західної України. Детальніше про роботу центру говоримо з його директором Іриною Остап’як.
На останньому засіданні івано-франківського виконкому півтори години говорили про роботу КП «Парк культури та відпочинку ім. Т. Шевченка». Простіше — керівник парку Володимир Ротару відбивався, як міг. У результаті міський голова Віктор Анушкевичус дав йому два місяці на підготовку плану розвитку підприємства. Не виправиться — «підуть».
Андрія Мацьківа із селища Печеніжин Коломийського району можна назвати сучасним танцювальним опришком. Він із товаришами відроджує в селі давні традиції та повертає рідному Печеніжину його танцювальне обличчя — аркан.
Опинитись у в’язниці — певно, одне з найстрашнішого, що може статися в житті. Та від цього давним-давно радять не зарікатися. Навіть дітям. Сьогодні єдине місце в області, де тримають неповнолітніх ув’язнених, — це Івано-Франківський слідчий ізолятор (СІЗО). Яке ж воно — дитяче життя за міцними стінами?