Той, кого кликали Гераклітосом з Ефесосу, направду називавси Онуфрій Манчук з Підкринти в Жєб’ю-Ільцях

14 серпня помер письменник Едуард Успенський, творець Чебурашки та світу Простоквашино. Його смерть породила чергову хвилю розмов про пострадянську ідентичність.

Життя виявилося достатньо довгим для того, щоб умістити аж двадцять сім річниць. Пам’ятаю, як бравий дивізійник Ґоґо з Нью-Йорка тішився, що от-от дотягнемо до десятої. Бо десять років незалежної державності, стверджував він, як для України дуже багато, пише Андрухович.

Єдине, що залишається, – це плекати внутрішній спокій. Пояснити собі, що можеш тільки щось сказати, не сподіваючись, що твоє казання може бути почуте, зрозуміле і сприйняте тими, від кого щось залежить. Бо ті, від кого щось залежить – божевільні. Вони не розуміють, що таке табу, – пише Прохасько.

Я колись писав, що вже не маю з ким із письменників випити. Хіба що під час Форуму видавців, коли поз’їжджаються усі друзі, пише Винничук.

“До Ясіня тогди ходилоси коло води. То вни сідали собі над водов, а єк їм хтілоси їсти, то лапали рибу, пекли на вогни, і фурт самі себе питали: «Шо то було на почєтку?»”, – пише о. Юзеф Тішнер

Техніка стає все ближчою до магії. Нині нікому не прийде в голову лізти з паяльником до процесорів. Техніку вже не змайструєш. Те саме з грошима. До появи біткоїна гроші були більш-менш зрозумілою річчю, пише Єшкілєв.

Найбільша драма полягає у тому, що якою би мовою не говорив до того, який цією мовою володіє, ніколи не маєш права сподіватися, що той інший зрозуміє тебе саме так, як ти намагаєшся дати зрозуміти, пише Прохасько.

Останні дні проминули під чорною зіркою Медведчука. Спочатку інтернет вибухнув обуренням на адресу його дружини. Тон цьому скандалу надав мужній колектив телестудії 0+0. Їх обурило, що кума Путіна буде вести якесь там шоу, пише Винничук.

“Ци виділисте царинки на Довгім Ґруни, через єкий колис вела одинока дорога з Галичини до Ясіня? Є на нему роздорижє Білі Хрести, відків добре видко Говерлу, Пієтрос і Близницу”.

«А знаєте, що я вам маю сказати?» – запитує мене один із завсідників чиновницьких приймалень.

Я декадент? Се новина для мене. Але знову ж таки, десь на підсвідомому рівні естетика занепаду промовляє до мене, зачіпає мене, пише Любка 

Білі штани і спіднички, білі сорочки, зелена трава, неквапливість тодішнього аматорського тенісу з усіма ритуалами, свіжість і добрий запах, пише Тарас Прохасько

Фейки існували завжди. Фактично вони ніколи й не зникали. В різний час з’являлася потреба на те, щоб вигадати якусь нісенітницю, з якої потім можна було б дружно реготати. Або використати її для залякування, пише Винничук.

Прохасько точно не та людина, яку варто слухати при байдужих людях, які вечеряють і спілкуються про буденні справи