“Адже люди, попри колгоспно-фарисейське несприйняття усього таємного, насправді сподіваються на те, що про все домовлено. Що шановна громада якщо не в долі, то в схемі”, – пише Єшкілєв.

У відеозапрошенні, яке ви знайдете під цією колонкою, майже все відповідає дійсному стану речей. На сьогодні, 7 вересня, майже все так і є.

Головач, який ще на початку позаминулого століття убив десь біля Томнатика тілесного дідька, заслуговує на то, щоби бути великим героєм всіх часів і народів.

З наближенням Форуму видавців пожвавлюються всі видавництва, які часто буквально в останні дні перед Форумом видають новинки. Це вже традиція, яка ніколи не переривалася і, либонь, уже й не перерветься.

То був такий, шо йиму ни йшлоси ни про шо. Єк поїст, то поїст, а ни поїст, то годно бути й так, віп’є, то віп’є, а ни віп’є, то гай най буде. Може чьулисте про него, бо то вин сидів у бочьці.

Ця маса «темна» не тому, що дурна чи забита. Навпаки, вона прагматична і хитра. Вона слухає, мовчить, не заповнює анкет, знизує плечами і міркує. Вона вірить не телевізору, а холодильнику і пліткам.

На початку серпня у Кракові Роджер Вотерс ущент розкритикував Дональда Трампа та засновника Facebook Марка Цукерберґа. «Свині правлять світом!» – звично вже кинув він на адресу американського лідера. Хто не знає: тотемними тваринками «Pink Floyd» свині стали ще після альбому «Animals» (1977).

Як і передбачалося, свою фахову думку про новий правопис кинулися висловлювати не лише доярки і мулярі, але й деякі письменники, пише Винничук.

Мандруючи світом і на різних континентах зустрічаючись з нашою діаспорою, часто замислююся: чому ми так уважно вивчаємо історію українських земель, але так мало цікавимося історією українців?, – пише Любка

Той, кого кликали Гераклітосом з Ефесосу, направду називавси Онуфрій Манчук з Підкринти в Жєб’ю-Ільцях

14 серпня помер письменник Едуард Успенський, творець Чебурашки та світу Простоквашино. Його смерть породила чергову хвилю розмов про пострадянську ідентичність.

Життя виявилося достатньо довгим для того, щоб умістити аж двадцять сім річниць. Пам’ятаю, як бравий дивізійник Ґоґо з Нью-Йорка тішився, що от-от дотягнемо до десятої. Бо десять років незалежної державності, стверджував він, як для України дуже багато, пише Андрухович.

Єдине, що залишається, – це плекати внутрішній спокій. Пояснити собі, що можеш тільки щось сказати, не сподіваючись, що твоє казання може бути почуте, зрозуміле і сприйняте тими, від кого щось залежить. Бо ті, від кого щось залежить – божевільні. Вони не розуміють, що таке табу, – пише Прохасько.

Я колись писав, що вже не маю з ким із письменників випити. Хіба що під час Форуму видавців, коли поз’їжджаються усі друзі, пише Винничук.

“До Ясіня тогди ходилоси коло води. То вни сідали собі над водов, а єк їм хтілоси їсти, то лапали рибу, пекли на вогни, і фурт самі себе питали: «Шо то було на почєтку?»”, – пише о. Юзеф Тішнер