Показушність і показуха впевнено стають головним політичним прийомом Банкової, пише Андрухович.

Перспектива побачити на носі бронзового Коновальця принесеного вітром з помийки целофанового пакета міську владу лякає значно менше, ніж витрата 600 тисяч бюджетних гривень не на бруківку.

За особу президента переживати не слід у жодному випадку. Бо бутафорію убити неможливо.

У Європі є народ, який з того дитячого стану, перейшовши у підлітковий, так і не подорослішав і далі перебуває в полоні мітів, вигадок і ненаукових сенсацій, пише Винничук.

“Мимовільний висновок: ці вибори аж ніяк не стали чеснішими, але для переможців виявилися дешевшими”, – пише Андрухович.

“І ось тепер СВОЇ перетворилися в тоненький прошарок і геть розчинилися в піні люмпену, марґіналів, людей без освіти, точніше, «нових людей». Цими новими людьми виявилися домогосподарки, спортсмени, перукарі, фотографи, масовікі-затєйнікі… А то й відверті потвори і ненависники всього українського…”

У неділю, 21 липня, в Україні відбулися позачергові вибори до Верховної Ради. Голосували люди не надто активно, половина виборців навіть не прийшла на дільниці.

«У якому ще «бутті»? – подумки смикає плечима. – Не буття, а життя, курва…». А те, що називають «життям», в уявленні більшості людей виглядає як низка безперервних турбот про заробіток, родину, кар’єру…

“Виявилося, що у російській нема бобу-одинака. Існують тільки боби. Це тривожить, бо змазує індивідуальність. А ще бобами, виявляється, можуть назватися не тільки справжні боби, а навіть груба фасоля…”

“Ці згромадження пережили свій розквіт у ХХ столітті, деградували та занепали, проте їхні лідери продовжують заробляти на тому, що відбулося за доби Леніна, Троцького й батьки Махна”, – пише Єшкілєв

У Львові триває Місяць авторських читань. В його контексті відбулася зустріч з одним із постійних та найбільш улюблених авторів Прохаськом.

“Тиша прирікає на безпосередню зустріч із самим собою, і саме це може бути дуже страшним. Власне тому таким популярним способом уникнення гаму є занурення у ще гучніші звуки, які, однак, є вибрані власноруч і відбуваються тільки для тебе. Зрештою, слухати свою музику — це вже півкроку від какофонії, але і два кроки назад від фізіологічної тиші”.

Тож, повертаючись до нашого оптимізму, з радістю визнаю: підстави для нього очевидні. Народ, який усіма своїми рефлексами тягнеться до кризи, обов’язково її отримає разом з усіма тарганами й мухами. Буде нам і білка, буде і свисток. Ще й як буде.

У просторі української культури (доволі вузькому й недофінансованому, до речі) конкуруючі зграйки насипають на вентилятор не гірше за партійних ботів.

З найближчого понеділка, 8 липня, входить у дію путінський указ про заборону пасажирських авіаперевезень з Росії до Грузії.