“Але найсмішніше і найнезручніше було одного разу у німецькому поїзді. Навпроти на якійсь станції всівся польський рагуль”, – пише Прохасько.

Кожна епоха має своїх прототипів. Хто може бути сьогоднішнім прототипом Олександра Бородая, кожен вибере для себе сам. Цей колоритний персонаж народився у 1844 році

“Вже завершилася Олімпіада у Токіо, і України серед найкращих у медальному заліку немає. За останні два десятиліття це найгірший результат”, – пише Карпаш.

“Найнепорушнішою виявилася грушка. Вона росла над величезним яром, який у наших карпатських ландшафтах завжди нагадував про Велику Україну”, – пригадує Прохасько.

Не думаю, чи знайдеться бодай хтось із моїх читачів, який хоча б раз у житті не озвучив цієї фрази в різних варіаціях. А головне, що всі знають, де розмістилося те «одне місце».

Наприклад, у 2016 році у країнах ЄС зафіксували в середньому 12,4 потопельники на мільйон мешканців. В Україні того ж року – 43,3…

Важливою ознакою останніх років стала відсутність померлих у домах. Невидимість похоронних процесій. Епіцентром останнього земного перебування стали будинки жалоби. Із добре оснащеними холодильними камерами, із дистанцією до смерті.

“Біткоїн – найпопулярніший представник цього класу фінансових іграшок. Іграшок – тому що їх у жодному разі неможливо розглядати як фінансовий інструмент – виключно як фінансову гру. І то дуже небезпечну з екологічної точки зору гру. І от чому”, – пише Карпаш.

“Один-єдиний раз у житті я мав при собі так багато грошей, коли приїхав до Львова купити невеличку квартиру. Папери були запаковані  у напоясну  ташку”, – пригадує Прохасько.

Криптовалюти ніби уособлюють боротьбу проти державної системи та нагляду: перерахунки неможливо відстежити, все аж дуже демократично. Інші вигоди – жодних банківських комісій, податків чи крадіжок.

Подібно на теперішню спеку, вони звільняють від тягаря безсенсовності. У спеку є спека, яку треба перебути. У житті є сни, які мусиш проявити

“Від раннього віку я не сумнівався, що живу в Україні. Радянський союз і русскій дух був декорацією для нормального життя української дитини серед українців і української культури”, – пише Прохасько.

“Наступного тиж­ня розпочнеться вступна кампанія у заклади вищої освіти. Спершу вступникам слід визначитися з фахом – не з сухим шифром, а зі змістом. Існує вже майже класична схема добору освітньої програми: «Аудиторія», «Лабораторія», «Бутафорія», – пише Карпаш.

Останніми днями з приводу річниці проголошення Акту відновлення української держави 30 червня сипонуло знову розмаїтими фейками і фантазіями. Зокрема прокотилася вигадка авторства КГБ про те, ніби Андрей Шептицький вітав Гітлера. Але опублікований архівний текст свідчить про дещо інше. Нема там привітання Гітлера. Друга побрехенька, пов’язана з митрополитом: буцім він благословив Дивізію СС «Галичина». Не благословив

А тепер трохи про естетику. Їдучи дорогою належної якості, нарешті можна споглядати пишні краєвиди, адже раніше ти більше шукав оптимальну траєкторію між ямами та автомобілями. За два десятки років водійського стажу я вже думав, що ніколи не побачу нормальних доріг в Україні. Але після цієї поїздки у мене з’явилась надія. Надія, що нормальний рівень життя в Україні можливий.