Автор

Світлана Лелик

Browsing

“Спершу ми працювали самі – я, брат, мама і тато, – розповідає Богдан. – Потім приєдналися двоюрідні брати. Потім ми почали розростатися й у 2015 році переїхали сюди на більшу територію. Зараз у нас близько 30 працівників”

Навіть не віриться, що минуло вже стільки років від початку мирних акцій у мирній країні. 21 листопада у Франківську, як і в інших містах, розпочалася Революція Гідності. На Вічевому зібралося з півсотні небайдужих студентів та активістів

У Старих Богородчанах зібралося з 20 ґаздинь і всі зайняті роботою, бо в неділю зранку відправляється волонтерський бус на передову. То встигають усе зготувати, аби смачне й свіже доїхало до хлопців

“АТО, ООС і те, що зараз, – зовсім різні речі. Знаєте чим відрізняються? – питає Холівчук. – Коли ти у 2016 році їхав і був там, то знав, що в тебе за плечима мирна Україна. А зараз ти весь час перебуваєш у зоні бойових дій…”

Це історичний момент для Коломиї – мати свою філармонію. Мало того, нині це єдина камерна філармонія в Україні, розташована не в обласному центрі. Правда, першою такою була Маріупольська

Руслану Бережному 26 жовтня мало б виповнитися 46 років. Але він загинув 22 березня на Київщині. Рідні й друзі відзначили його день народження так, як він би хотів

У селі Глибівка є ферма, де вас зустрінуть, як своїх. Усе розкажуть та покажуть. Ферма зветься Захарчук, бо господар Михайло Захарчук, – і то як Ноїв ковчег

У 14 років Ярослав Юрцуняк став зв’язковим УПА, возив поранених та розклеював листівки по селах. У 19 років його заарештували й засудили. Додому повернувся аж наприкінці 1990-х

«Тепло крилатої душі» – так називається оздоровчий центр у селі Ценява, який запускає мати загиблого пілота, Героя України Степана Тарабалки

На своїй сироварні Бечки виготовляють 15 видів сиру. Моцарела, сулугуні, качіокавало, качотта, «Світанок», «Світанок кавовий», «Світанок горіховий», шевр у травах, шевр у перці, з куркумою, вурд, бринза, будз, халумі та їхній авторський – «Черемош»

“У Запоріжжі пішли у магазин купувати морозиво, – розповідає Юлія. – Ми зайшли, як у музей, і дивилися на ті продукти. Боже, крупи є, усе є!”

Лецівка – невеличке село на Рожнятівщині, оточене лісом і розташоване, як кажуть, на краю географії. Але воно живе. Люди його не лишають, живуть дружно, як одна велика родина із спільною трагедією. До 1950 року совіти зрівняли Лецівку з землею.