У «Прикарпаттяобленерго» програма адаптації ветеранів існує ще з 2014 року. З лютого 2022 у компанії були мобілізовані 120 людей. З них 35 уже повернулись. На жаль, троє загинули. Найбільше воює з Верховинської філії, там і найбільше ветеранів, пише Репортер.
Біблія від Veteran Hub
При вході у центральний офіс АТ «Прикарпаттяобленерго» на почесному місці – прапори, фото й шеврони усіх бригад, де воюють енергетики.
Хто повертався – дарував, хто служить – передавав. Це така наша колекція перемоги, – говорить голова профкому Ольга Тишко. – Маємо і свій шеврон. На ньому слоган «Поборемо тьму», де закладений подвійний посил. Поборемо тьму – як принесемо світло, і поборемо – здолаємо ворога. На малюнку – тризуб, сформований із ліній електропередач.
Ще з часів АТО енергетики активно взялися за адаптацію своїх ветеранів. Тому й тепер, коли з певних причин з війни почали повертатися працівники, в обленерго вже знають, що треба робити.
За словами Ольги Тишко, у них ситуація особлива, адже на війні був фінансовий директор “Прикарпаттяобленерго” Сергій Єфімов.
І через це, можливо, десь на рівні керівництва дуже відчувають, що там відбувалося, поки він служив, і що тут відбувається з тими, хто повернувся, – говорить Тишко.
Ветеранами у компанії займаються чотири людини.
Це начальниця відділу стратегії розвитку персоналу, голова профкому, менеджерка з персоналу та працівниця зі служби охорони праці. Саме вони розробили різні рекомендації, положення, програму адаптації ветеранів. Але сама ініціатива – низова, а потім її підтримало керівництво.
Ми з різних боків одночасно прийшли до цього питання, – каже менеджерка з персоналу Любов Багрянцева. – Я вивчала його через практику «Гайд для HR, як стати дружньою до ветеранів компанією», який розробив Veteran Hub. Читаючи його, ми розуміли, що ветеранів можуть десь не так сприймати, що треба всім готуватись і вчитися самим.
Методичку від Veteran Hub, Багрянцева називає Біблією для HR в Україні по роботі з ветеранами й обов’язковою для прочитання. Адже вдається краще розуміти людей, які прийшли з війни, а ще позбутися багатьох стереотипів. Щонайменше – аби керівники не боялися брати ветеранів на роботу.
Читайте також: Рибальство, теплиці та адаптація. Як у Калуші дружина загиблого військового створює реабілітаційний центр
Наприклад, за посадою, яку людина займала в ЗСУ, можна зрозуміти, які навики вона виробила за цей час, – пояснює Любов Багрянцева. – Вміти розбиратись у технічній документації, управляти командою, швидко приймати рішення тощо. Тож ти розумієш, якщо ветеран там керував танком, то він у замкненому просторі швидко приймав рішення, швидко реагував у стресових моментах і відповідально керував людьми. І ти вже можеш перенести це на якийсь більш звичний робочий процес. Пояснити керівникові, що в цієї людини є такі й такі плюси.
За словами Багрянцевої, також ветерани – це люди, які зазвичай дотримуються правил і чітко виконують інструкції. Але при цьому вони хочуть, щоб усе як написано, то так і працювало. У компанії це вже знають.
Адаптуватись має колектив
Зазвичай у суспільстві, у керівників є певні стереотипи щодо людей, які повертаються з війни. Мовляв, якщо ветеран, то вже інша людина, з ПТСР і так далі.
Саме для подолання можливих страхів начальниця відділу стратегії розвитку персоналу Тетяна Щелупанова проводить спеціальні навчання у семи філіях обленерго. Розповідає і керівникам, і працівникам, якими з війни повертаються люди, вчить, як правильно спілкуватися з ветеранами, що можна питати, що ні. Навіть такі деталі, що з-за спини краще не підходити.
У нас є положення про адаптацію працівників, які повернулися з війни, – розказує Тетяна Щелупанова. – Тобто, що потрібно робити і як вводити його, адаптовувати до умов та зробити його перебування в колективі комфортним. І в цьому напрямку в нас є робота з колективами й керівниками.
Для усіх працівників у компанії розробили рекомендації «Екологічне спілкування з ветеранами. У своєрідній інструкції – основні правила, як спілкуватися з ветеранами. Навіть коли нова людина влаштовується на роботу, то серед документів, з якими вона має ознайомитися, є і цей буклет.
Адже адаптовуватися має не ветеран, а колектив, – додає голова профкому Ольга Тишко.
Один день для ЗСУ
За словами Ольги Тишко, коли зараз з різних причин з війни почали повертатися їхні працівники, з ними також проводили індивідуальні зустрічі. Крім того, їх залучали до фокус-групи, аби зрозуміти основні проблеми ветеранів.
Тобто, ми вже мали напрацювання, тож відшліфовували, перевіряли з ними, мовляв, зайде – не зайде, потрібно – не потрібно, – пояснює голова профспілки. – У розмові виявилося, що є такі речі, про які ми не подумали. Наприклад, про стоматологію. А це зараз дуже актуально для тих, хто повертається. Не задумалися й про те, що хлопці повертаються в один день, а через день-два вже виїжджають на свої робочі місця, електроустановки. І з цього шукали вихід. Так само не все просто з медициною.
Саме з тих зустрічей формувалась програма, як відповідь на ті проблеми, які озвучували хлопці. Вона включає три напрямки. Перший – це фізичний стан, другий – ментальний, третій – розплановане повернення ветерана на роботу.
Та крім цього, програма адаптації починається вже з того моменту, як людина тільки пішла воювати.
Читайте також: «Франко-ґражда» готується приймати військових на реабілітацію, але потрібна допомога друзів
Наприклад, сьогодні дзвонить один із керівників, що його працівник йде добровольцем у 3 штурмову бригаду, – розповідає Ольга Тишко. – Ми одразу кажемо, де одягнутися, де що можна купити. Ми це фінансуємо. За минулий рік у нас було понад 200 запитів від наших мобілізованих колег на понад 2,5 млн грн. Це профспілкові гроші, благодійні пожертви, що люди просто донатять або на банку, або на картку, яку ми спеціально відкрили.
Також у компанії започаткували ініціативу – одноденний заробіток на ЗСУ. Уже 22 місяці працівники спільно донатять не менше 1,5 млн грн. І щомісяця профспілка звітує, на що витрачені ці гроші.
Три кити програми адаптації ветеранів
Отже, перший блок – фізичний стан. «Прикарпаттяобленерго» давно має угоду з Інститутом вертебрології та реабілітації. Тут ветеран може отримати будь-які послуги, які стосуються спини та хребта, що дуже актуально для ветеранів.
Також уклали угоду з клінікою Святого Луки щодо діагностики здоров’я, – розповідає Ольга Тишко. – На одну людину заклали 5700 грн. Разом з менеджерами клініки розраховували, що саме стільки коштуватиме “стартовий” пакет для ветерана. Але бачимо, що хлопці користуються не пакетами, а кому що більше потрібно. Комусь потрібен невропатолог, а комусь гастроентеролог, тож відповідно все змінюється під їхні потреби. Хлопці не намагаються отримати всі послуги, бо є така можливість. Навпаки, вони дуже скромні. Кажуть, хай краще візьме той, кому це більше треба.
Активно розвивається і спортивна реабілітація. Ветерани в Коломиї, Верховині, Калуші й у Франківську відвідують басейни – оплачує це компанія.
Другий напрямок – це ментальне здоров’я, і тут було найважче, – зізнається голова профспілки. – Врешті, прийшли до такої собі метафори «барної стійки», коли ми пропонуємо, а людина вже сама обирає, чи вона хоче цим скористатися, чи ні.
Аби хлопцям було комфортно, на зустріч ветеранів запросили психолога з бойовим досвідом.
За словами Ольги Тишко, було очевидно, наскільки у ветеранів є довіра до того, хто воював. І коли психолог розповідає про якісь наслідки стресових ситуацій, то це вже зовсім інакше заходить.
Психолог залишив контакти, і ми надіємося, що це буде краще, ніж нав’язувати якусь послугу, – каже Тишко. – Також організовували дводенний ретрит у Верховині з дружинами ветеранів. Запросили психотерапевтку. Якщо вони знайшли контакт, то є надія на те, що дівчата потім можуть звернутися на сеанси, можливо, з чоловіками. Ми готові оплачувати більшу частку вартості.
І третій напрямок – розплановане повернення на робоче місце.
Вирішили зробити його мінімум на 2 тижні, а якщо є потреба, то можна продовжити й до двох місяців.
Тут розписано, які навчання має пройти ветеран. Але не в плані того, що він щось не знає, а тому, що його не було більше року, а все міняється, – говорить Ольга Тишко. – Наші перші хлопці, які поверталися, розповідали, що сьогодні прийшов, завтра склав екзамен з охорони праці, а післязавтра вже на об’єкті. Тому потрібне поступове повернення до свого робочого середовища.
Також, аби хлопці краще могли переключитися, перш ніж вони прийдуть до роботи, їм пропонують додаткову відпустку – до тої, що дає держава. Тобто від держави два тижні і ще два тижні від компанії. Такі відпустки, кажуть, потрібні всім.
От, наш диспетчер вибрав усі можливі відпустки, я навіть хвилювалася, чи не думає він взагалі не виходити на роботу, – розповідає Ольга Тишко. – А він казав: «Знаєте, з кожним днем мені стає легше». Він мусив це пройти по-своєму. Інший хлопчина сказав, що не може бути відпустці, бо голова не витримує, тож йому треба на роботу, аби відволіктися. Були й такі, як і він, але потім бачили, що не справляються, і таки йшли у відпустку.
Кожному демобілізованому, як тільки він виходить на роботу, видають іменну папку. У ній – вся інформація про те, чим та де може скористатися ветеран, усі контакти.
І всіх, хто воює, на робочих місцях чекають такі іменні папки, – говорить Ольга Тишко. – Де голова правління написав кожному: «Радий твоєму поверненню, ти – наша надія». Це така додаткова можливість їх обійняти, їм усміхнутися і показати свою готовність прийняти їх.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.