Тарас Прохасько: Там серед поля…аж на стрілецьку..

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Під час моїх відвідин Нью-Йорка досить поважно обговорювалося питання вивезення мною попелу кремованої сестри моєї бабці з тим, щоби поховати її на рідній землі біля тата, мами, сестер. Чаша з попелом вже кілька років стояла на книжковій полиці моєї тітки, яка довгі роки вважала померлу своєю мамою.

Уявляв собі, як літак до Європи зі всім, що везе, десь вибухне, і на попіл перетворяться усі пасажири. Як слідчі страхових компаній – знаємо з історії криміналістики, що це найретельніші слідчі – будуть ідентифікувати усі ДНК-сліди. Як вони занепокояться, коли виявиться, що один ДНК-взірець належить комусь незареєстрованому на той злополучний рейс… пише Тарас Прохасько у колонці на порталі Збруч.

Найвиразнішою частиною нашого з братом дитячого релігійного виховання була цвинтарна тема. Знання усієї географії родинних поховань і відвідування за можливістю. Тут, у своєму місті, то було регулярним дбанням про могили. Були також спеціальні експедиції – об’їзди-відвідини…

У 1944 році мої дідо з бабцею і маленькою мамою мали би виїхати звідси перед загрозою повторної окупації. Бабця вирішила, що вона не покине свіжої могили старшої доньки, яка померла у 1943. Так зміг врешті з’явитися на світ той я, яким є…

Моєму названому дзядзеві у цьому сенсі дуже пощастило. Його поховали просто на цвинтарі просто перед гіркою, на якій його хата…

Щодо рідного діда, то ніхто не знає, де його фронтова могила із вересня 1939 року…

Одна з найкоротших стежок на наші плеса на Пруті пролягала попри окремий воєнний цвинтарик, на який після війни звезли закопаних на узбіччях зарічних сіл ковпаківських партизанів.

Був там сірий бетон, фльокси, виписані сріблянкою імена вояків. Ще тоді я зауважив, що біля химерних для нашого вуха імен і прізвищ не написано такої важливої речі – звідки вони, звідки кожен з них, з яких далеких чужих країв дорога життя запровадила до поля смерті. Це ж так важливо, здавалося мені у краї, де походження з якоїсь місцевості більше визначає долю, ніж будь-який офіційний документ…

В якомусь із пізніх двохтисячних нашій родині запропонували політичні активісти з Трускавця, щоби перенести рештки прадіда, який похований у тому американському місті, звідки Владика Борис, на рідну трускавецьку землю. Най має спокій, думав я. Врешті Америка – то його вибір…

Окрім родини я завжди відвідував на тому цвинтарі могили чотирьох голландських офіцерів. Вони померли у нашому місті. У таборі, де утримувалася уся еліта нідерландського війська. Їхня держава облаштувала згодом порядні військові могили зі стриманими мармуровими табличками. Але думки про перенесення ні у кого не виникало. Мені ж хотілося, щоби офіцерам було тут привітно. Посеред тисяч забутих впродовж життя імен і лиць пам’ятаю їхні прізвища і звання…

Великий польський письменник Анджей Стасюк показав мені ще таку практику – читання імен на табличках переповнених військових цвинтарів у Бескидах. А одного разу ми таке саме робили у нашому Чорному Лісі, де німці розстрілювали усіх, хто їм не подобався, а далі – у Дем’яновому Лазі, де совіти (тепер я вже знаю, що то ніякі не совіти – попросту руські) загрібали усіх розстріляних, які були їхньою екзистенційною загрозою…

Не можу нічого важливого задекларувати цими уламками вражень. Знаю лиш одне. Окрім багатьох ознак новизни і неповторності нашої актуальної війни (дрони, ситість, можливість комунікації і фільмування…), ще ніколи в українській історії звичаї і технологічні можливості не спліталися так ефективно у тому, що тіло загиблого має бути врятоване. Від невідомості, від далекості, від забуття. Такого ще в Україні не було.

Читайте також: Валіко любить техніку. Валентина Коробка – від водійки БМП до інженерки дронів

Підсумуйте за допомогою ШІ

Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

СХОЖІ НОВИНИ
Прохасько
ярмоленко-іф (2)
asad
ОСТАННІ НОВИНИ
Львів убивство
У Львові повідомили про підозру митнику, який вбив військового ТЦК
SS Leone XIV 2026.04
Родини загиблих з Франківська показали «Українську Пієту» на площі Святого Петра
661439954_964415379256667_8794430375557469951_n
Сильвети Покуття: на Прикарпатті запустили новий етнокультурний маршрут для туристів
ea2e4e94-0813-4410-9e89-34ddbb56ebaf
Підмінив новий iPhone на несправний: суд виніс вирок шахраю з Тисмениччини
5b6a1c732bd9aaed4eb86035eb15d251
Окупанти атакували Київщину — є загиблий, постраждала ветклініка
churaj_01
Суд над Марусею. Франківський драмтеатр презентує свою версію «Марусі Чурай»
665479633_1386009010234492_4628689157460280179_n
На Прикарпатті затримали кримінального авторитета, який вимагав у бізнесмена 150 тисяч доларів
662676945_952969230710640_432355557070224478_n
Трагедія у Тлумачі: на трансформаторній підстанції знайшли тіло 11-річного хлопчика
660122402_952946280712935_7403111161881547371_n
Поліція затримала водія вантажівки за ДТП у Галичі
photo_2026-04-03_08-11-56
У Коломиї водій протаранив декоративну писанку на кільці
659882397_952649270742636_8179691472489228876_n (1)
Смертельна ДТП у Галичі: зіткнулися два легковики та вантажівка
661642385_1300285382284537_6644235547910333882_n
За учора втрати російських загарбників становили 1230 осіб
Прокрутка до верху