Валентина Коробка з позивним «Валіко» на війну пішла ще у 2019 році. Два роки служила у 17 танковій окремій бригаді і була однією з двох водійок-механіків БМП в Україні. Потім пішла у декрет, а через рік, коли почалося вторгнення, повернулась у бригаду, але вже у «дроновий» підрозділ.
З минулого року вона ветеранка, допомагає іншим і розвиває галузь інженерії БПЛА, пише Репортер.
Хлопці хочуть повернутись
Полтавчанку Валентину Коробку з Франківськом давно поєднує дружба з навчальним центром «Вітруган». Днями вони разом з поетесою Оксаною Осмоловською організували у підземному переході «Вагабундо» квартирник, аби допомогти зібрати гроші на наземний роботизований комплекс для «Вітруганів». Адже там мають багато друзів.
Одному з них – Андрію Кропивницькому – Валентина допомогла знайти себе в інструкторській справі після важкого поранення.
Коли він їхав у Японію, то написав мені: «Я їду на протезування, але я не знаю… От, повернуся і чим буду займатися?» – пригадує Валентина. – Кажу: «Дігнітас» (фонд технологічної підтримки ЗСУ) має програму, де хлопці, поки протезуються, паралельно вчаться літати. Тож ти можеш спробувати бути інструктором для початку й показувати людям, як літати. Бо це теж треба.
Тож Валентина запропонувала йому або Житомир – 190 навчальний центр, де вона служила останній рік, або «Вітруган» у Франківську. Андрій обрав «Вітруган» та нині успішно тут викладає.
Читайте також: У Франківську Андрій Кропивницький після важкого поранення вчить літати на дронах (ВІДЕО)
У навчальний центр приїздило багато хлопців після ампутацій, – розказує Валентина. – Їх гризе, вони хочуть повернутися на службу. Хлопці з різними ампутаціями. Один лише з лівою рукою, а літав найкраще з групи. Ми його називали «Однією лівою».
Любов до техніки з дитинства
У БПЛА Валентина з осені 2023 року. До того водила БМП у 17 окремій танковій бригаді. На війну пішла у 2019 році.
Каже, в Україні тоді було лише дві жінки, які їздили на БМП – вона та Ольга Сімонова. На жаль, Сімонова загинула у вересні 2022 року під Херсоном. Вона росіянка, воювала за Україну ще з 2015 року.
А Валентина пішла у декрет і через рік повернулась на службу, але командир не пустив її на БМП.
Коли я повернулася, мені сказали: «У тебе дитина і ми не можемо тобі дозволити», – говорить Валентина Коробка. – Я пішла, а механік, який прийшов на моє місце, загинув. «Бехи» горять, як сірники. Зараз армія дронів, тож старі технології – вони менш актуальні. Аби вижити, треба мати не те що велику майстерність, а й велике везіння.
Валентина розповідає, що пішла у 17 танкову, бо тоді на всю Україну було тільки 2-3 бригади, які брали на службу жінок.
У 2018 році ветеранки добилися того, що нарешті відкрили 65 бойових посад для дівчат, – каже Валентина. – До того – швачка, прачка, хто хочеш, але не кулеметниця. І то ставлення було таке: «А, баби…». А зараз жінка каже: «А якого х..?!». У жінок в армії з’явився голос.
Любов до техніки Валентина має з дитинства. Батьки займалися фермерством, батько їх зі старшою сестрою виховував так, аби вони все вміли. Навіть працювати на тракторі.
І, власне, я люблю, вмію. У мене є тракторні права, але немає водійських, – говорить Валентина. – Насправді, любов до цього є десь з самого дитинства, коли я знайшла у маминому селі конструктор мого дядька. Там був металевий ключик, гаєчки перфоровані, інші деталі. І я така: «О, клас! Буду, як батько!». А в нього ж там великі гайки і він вічно щось крутить.
Дівчата будуть літати
Після того, як Валентині не дозволили знову їздити на БМП, вона пішла на БПЛА. Тоді, згадує, у Дружківці випадково зустріла волонтерку та засновницю благодійного фонду «Дігнатіс» Любу Шипович. Її бусик, пригадує, був набитий FPV.
Люба сказала, що вони набирають групу дівчат військових для підготовки на пілотів FPV-дронів, – розповідає Валентина Коробка. – Мережа магазинів «Єва» оплачує це навчання для 100 дівчат. Їх забирають на навчання іменним наказом з Генштабу. І я пішла, мені сподобалося.
Після навчань вона їздила на бойові, як пілот БПЛА, а потім рік працювала інструкторкою у Житомирському навчальному центрі. У березні минулого року звільнилася з війська. Каже, в армії не завжди є можливість робити більше, ніж ти можеш. Мовляв, у цивільному житті буває місце для більшого маневру.
Але ми круті!
Зараз Валентина у «Жіночому ветеранському русі». Каже, там є інженерка, тож вони планують робити ветеранський бізнес. Аби могти працевлаштовувати до себе інших ветеранок, які списалися з тих чи інших причин. Щоб ті могли реалізуватися у цій справі й допомагали іншим.
Це одна з передових технологій, – впевнена Валентина. – Вона актуальна, динамічна і ти завжди знайдеш щось, в чому можеш самоствердитись. Багато хто вміє літати, але мало хто вміє паяти. Ще менше людей вміють прошивати, а ще менше йдуть і навчаються на інженерів».
Крім того, Валентина Коробка займається зборами на дрони, а також на запчастини й комплектуючі для них.
На FPV-шників полюють і хочеться придумувати нові речі, які допомагатимуть їм бути у безпеці, – говорить Валентина. – Наприклад, дружня інженерка розробляє крило з можливістю летіти до 50 км у режимі тиші, а розмах крила – 2,6 м. Тобто він перелітає через кордон, його тільки візуально можна побачити. Уже в тилу він вмикає телеметрію і оператор може прицільно лупашити по тилових цілях ворога. І коштує він недорого.
За словами Валентини, про це треба розказувати, бо це допомагає не опускати рук. Навіть їй.
Бо іноді сидиш і думаєш: «Ну, зараз війна дійде до Полтави, до Києва. Усе буде розбомблено, батьківська хата буде в руїнах», – говорить Валентина. – Згадуєш людей, які загинули на війні. За 10 років у мене зібралося так багато, що коли заходиш у Facebook – там половини нема в живих. Починаєш сумніватися і думаєш, скільки ми втратили. А потім дивишся на цих людей, які розробляють крила, FPV, придумують виносні антени, придумують протидію ворожим РЕБам. І, блін, ми круті! У нас величезний потенціал і ми його використовуємо.
З дронами в майбутнє
За словами Валентини, в майбутньому буде потрібно багато людей з вмінням керувати дронами.
Ми ще не знаємо, що придумають, але воно точно треба буде, – говорить ветеранка. – Зараз, як сказала Марія Берлінська, війна дронів, і повоєння також буде дронове. Буде розмінування, можливо, навіть відбудова дронами. Наприклад, аграрні дрони вже потрібні. Люди на цьому непогано заробляють. Знаю, що середня зарплата дронщика, який бризкає агрокультури гербіцидами, – 60 тис грн. То чому ні?!.
Тому Валентина радить вчитися, адже попит є. Та й виробники надають перевагу людям, які вже щось вміють. Адже час – це дуже цінний ресурс. Вона рекомендує пройти онлайн-курси з пілотування FPV-дроном у симуляторі «Liftoff».
Також на порталі «Prometheus» є програма зі складання дронів від фонду «Дігнітас». І звичайно є навчальні центри. У Франківську – це «Вітруган». І для них Валентина відкрила збір – на наземний роботизований комплекс «Тарган 1С». Ціль: 103 377 грн.
Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/8nF8oXEDp6
Номер картки банки: 4441 1111 2764 4536
Авторка: Світлана Лелик
