ВСІ НОВИНИ
Один з пасажирів судна в паніці кидається до капітана:– Скажіть, де найближча земля?!– За одну милю.– А в якому напрямку?– Униз…
«Український тиждень», 29 травня – 4 червня 2009 року:«Дочекавшись 35‑річчя, політик тепер нарешті може йти у президенти. День свого народження Яценюк відзначив у рідних Чернівцях, де заявив, що на майбутніх президентських виборах бачить для себе лише двох головних конкурентів – Юлію Тимошенко і Віктора Януковича».
Вуличні розмови, 1 червня 2009 року:Добродій Х: «А чулись те, шо Ющенко поїхав до Папи?»Добродій ХХ: «До свого?»Добродій Х: «До Римського».Добродій ХХ: «Так те добре. Проща людину просвітлює».Добродій Х: «То Ви, пане, думаєте, шо йому те поможе?»Добродій ХХ: «Безсумнівно. Але йому треба було раніше їхати. Тепер вже, якщо й поможе, то лише йому, а нам вже ні».
«Власть денег», червень 2009 року:«Україна планує заробити три мільярди гривень на контрабанді дешевих сигарет».
У цьому номері редакція визначила лауреатом нашої постійної почесної рубрики відомого в Україні музиканта та шоумена Андрія Кузьменка. Цей статус ми надали йому за усвідомлення та переосмислення колишніх вчинків.
Інна Сергіївна, домогосподарка:– Чому в кожному мікрорайоні немає сортувальних баків, зокрема, на скло, папір, пластмасу?Василь Білик, заступник начальника УЖКГ:– Сортувальних баків немає через брак грошей. Але цього року мають виділити кошти, тому ми обов’язково закупимо та встановимо такі баки.
В Україні знову заговорили про широку коаліцію. Президент Віктор Ющенко заявляє про невтручання, мовляв, це виключно справа парламентаріїв. Водночас його турбує мета створення такого об’єднання. «Очевидно, що подібний спосіб формування коаліції засвідчує, що мова не йде про добрі справи, наприклад, принести стабільність в цю країну. Мова йде, як розділити державу до 2015‑2020 років на двох. Якщо нація допустить такий сценарій — це найкоротший шлях до втрати незалежності, бо з такою владою дорога тільки одна — стати колонією, периферією», — сказав Ющенко.З цього приводу «Репортер» звернувся до відомих політиків та політологів із такими запитаннями:1. Чи реальним є створення такої коаліції в парламенті?2. Що можуть пересічні українці зробити в цьому випадку?
Батьки випускників вважають, що криза не має стосуватися дітейТетяна Соболик Щороку травнево‑червневий період яскраво виражається випускними вечорами. Якщо добре подумати, то за нинішніх правил кожен українець мав би пережити щонайменше п’ять випускних балів. Спочатку – в дитсадочку, потім – після закінчення четвертого класу (так зване свято прощання з першою вчителькою), третій – після дев’ятого класу. Остаточне прощання зі школою (одинадцятий клас) – взагалі святе діло. А там, якщо пощастить поступити до вишу, через чотири-п’ять-шість років ще як мінімум один. І зазвичай все це влітає батькам в копієчку. Отже, чого вартує нині випускний?
Тетяна Соболик В Україні так буває. Хочемо зробити добру справу, а виходить ще гірше (як завжди). Бо робимо по‑своєму. А треба — за правилами. Наприклад, на знаменитому «транскарпатському шляху», на виїзді з Делятина до Яремче стоїть дорожній знак. Однак, зроблений він не так, як має бути, а як комусь хотілося…
Володимир Єшкілєв Ми — діти спотвореного світу. Ми живемо вже після планетарного «бунту народних мас», що привів до вершин влади не кухарок з пролетаріями, як передбачалося, а великих спекулянтів. Наші часи космічно далекі від моральних та станових координат лицарської епохи та, навіть, від куртуазної доби європейського дворянства. Пересічна моральність сучасників не дозволяє витягти негідника на суд честі. Наші наклепники невразливі. Наші хами нелякані і розквітлі. Наші багатії знають ціну нашим суддям. Наші політики виправдовуються словами і вчинками дешевих утриманок. Нам вже важко уявити, що після проголошення свободи слова у Франції в 1831 році тільки між журналістами за чотири роки відбулося 180 дуелей. І ще багато поколінь пройде, перш ніж знову серця багатьох відчують сталеву прохолоду цих слів: car l’honneur n’est pas moins sacre que les lois gouvernementales — «… адже честь не менш священна, аніж урядові постанови».
Надія ШегдаЯк добре, коли дорослі пам’ятають, що вони родом із дитинства. У понеділок, 1 червня, побувати у цій казковій країні могли всі, хто приєднався до дійства біля івано-франківської Ратуші.
Олексій Шкляр Дивно все якось стається. Надворі 2001-й рік. Харківський театр-студія «Арабески» створюють виставу «Веселого Різдва, Ісусе». Музику пише невідомий гурт «Люк» за участю невідомого друга з не менш невідомого гурту «5nizza» Андрія «Сана» Запорожця.
Євгенія Ступ’як Івано-Франківський облмуздрамтеатр 31 травня виніс на розгляд глядачів прем’єру знаменитої комедії в режисурі Миколи Яремківа. «Тартюф» – п’єса, яку Мольєр написав у 1664 році. Вона поставлена майже всіма театрами світу. Тепер дійшла черга і до Франківська.
Рубрика «Неформат» дозволяє час від часу нехтувати правилами і публікувати те, що часто залишається «за кадром», як на телебаченні — оператор. У редакціях газет також є своя внутрішня кухня і люди, яких мало хто бачить. Є матеріли, що часто «не проходять» за цілим списком писаних і неписаних журналістських законів. Нині ми порушимо один із них, і без зайвої скромності розкажемо про себе. Тому що маємо на те декілька причин. По-перше, про це вже просили читачі, бо хочуть познайомитися ближче. По-друге, 6 червня — День журналіста, велике свято, уря-уря!.. А по‑третє, 7 червня 2001 року перші засновники «Репортера» Олег Головенський і Наталка Катеринчук видали його пілотний номер. А для приватної регіональної газети в Україні вісім років — це серйозно. Тож, знайомтеся — «Репортер»!