У неділю, 12 січня, у Франківську рідні та друзі зниклих безвісти та полонених вийшли на перехрестя вулиць Галицька, Вовчинецька та Північний Бульвар, аби кричати про своїх близьких.
У всіх прапори, фото з портретами військових, транспаранти з написами, у яких вони просять не забувати тих, хто у полоні та зниклий безвісти, пише Репортер.
У Франківську такі акції організовують двічі-тричі на місяць. Жодну старається не пропускати Христина Грималюк. Її батько зник у червні 2022 року. Він військовий 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Крайній раз вона з ним розмовляла 21 червня 2022 року.
Я завжди є на цих акціях, хіба якщо температура, а так я завжди стараюсь бути, – говорить Христина Грималюк. – Це важливо. Дуже важко просто сидіти, краще виходити робити і кричати про всіх хлопців. Тому ми виходимо і виходимо, і нагадуємо про всіх зниклих безвісти та полонених нашої «десятки», бо їх дуже багато. Не тільки «азовці», але й «десятка» також стояла на захисті країни, так як і всі інші бригади.
На перехресті Галицька, Вовчинецька та Північний Бульвар акцію проводять уже третій раз. За словами співорганізаторки Лілії Гуртовської, тут більше людей, більший рух в центр міста. Вона та маленький син чекають з полону чоловіка та тата. Чоловік Лілії – військовий полку «Азов».
Тому що хочемо привернути більше уваги і щоб більше людей пам’ятало і не забувало про оборонців Маріуполя і взагалі про всіх військовополонених і безвісти зниклих хлопців, – говорить Лілія. – Ми стараємося майже кожного тижня виходити. Для нас це вже здається якоюсь вічністю. Раніше ми думали, що ця акція вже буде остання, от-от наші рідні повернуться. На жаль, ми вже плануємо акції на місяць вперед.
Акції стараються проводити у різних форматах. Наприклад, наступного тижня має бути автопробіг.
Просимо всіх долучатися, таким чином нагадуємо, намагаємося достукатись до народу, щоб вони не були байдужі, щоб підтримували нас, тому що ми знаємо, що розголос працює, – впевнена Лілія Гуртовська.
На перехресті зібралися рідні військових з 10, 80, 95, 68 бригад.
Плакат із зображенням брата – 46-річного Сергія Атаманюка, тримають його сестри.
Пішов на завдання і не повернувся. Ми чекаємо вже сім місяців, – говорить одна з сестер Алла Семенчук. – Ми з сестрами приїздимо на такі акції з Тлумацького району. Сьогодні вихідний день, дуже важко добратися, але добралися. Не можна, аби забували за наших воїнів.
Авторка: Світлана Лелик
